Автовиробники все частіше замінюють класичні автоматичні коробки на варіатори CVT. Експерти пояснюють їхню популярність низькою собівартістю виробництва та плавністю перемикань передач, що створює відчуття комфорту для водія. Водночас мінусів у таких трансмісій значно більше.
Головне обмеження пов’язане з динамікою: варіатор не витримує високого крутного моменту, тому розгін виходить млявим і без різких прискорень. Через це спортивні автомобілі та потужні позашляховики майже ніколи не оснащують CVT. Водіям доводиться адаптувати стиль їзди: уникати різких стартів, тривалого пробуксовування та руху важким бездоріжжям, інакше коробка швидко перегрівається.
Обслуговування теж вимагає уваги. Рекомендована заміна трансмісійної рідини кожні 40 тисяч кілометрів допомагає уникнути зносу ременя та конусів. Ігнорування цих правил прискорює руйнування деталей. При цьому ремонт CVT коштує дорого, знайти фахівця непросто, а запчастини часто доводиться замовляти заздалегідь.
Додатково варіатори гірше справляються з буксируванням причепів, а на вторинному ринку такі автомобілі менш привабливі. Покупці часто ставляться до них обережно через потенційні високі витрати на ремонт у майбутньому.
