Багато любителів бездоріжжя впевнені, що за межами асфальту не обійтися без повнопривідної трансмісії. Проте автоексперти вважають, що повний привід, особливо якщо йдеться про осі міського «паркетника», які підключається, не є панацеєю ні на бездоріжжі, ні в снігу, ні на слизьких і мокрих поверхнях. У деяких випадках набагато кориснішим виявляється високий дорожній просвіт.
Найбільш прохідними виявляються рамні позашляховики з понижувальним рядом передач і блокуваннями диференціалів, проте згодом такі машини витісняють SUV з кузовом, що несе, муфтою підключення другої осі і не найбільшим дорожнім просвітом.
Деякі моноприводні кросовери можуть цілком успішно конкурувати на бездоріжжі з низкою моделей, оснащених системою 4×4. Дуже серйозну роль грає дорожній просвіт, адже з «піднятим» кузовом можна не боятися долати складні ділянки ходом або залазити в глибокі колії, не боячись пошкодити картер двигуна або елементи екстер’єру. Також до переваг моноприводних автомобілів можна віднести їх більший ресурс двигуна, адже він менше навантажений і в конструкції менше елементів, які можуть перегрітися та вийти з ладу.
Також не варто забувати, що повнопривідні автомобілі менш економічні. У моноприводних авто часто більше багажне відділення, що пов’язане з конструкцією задньої підвіски, як правило, застосовується не «багатоважіль», а торсіонна балка.
Передньопривідний SUV менш гучний, а також більш динамічний, ніж повнопривідний. Це пов’язано з меншою спорядженою масою, а також меншою кількістю валів та редукторів, які доводиться розкручувати двигуну.
