Термін служби моторного масла не є постійною величиною – він залежить від умов експлуатації, технічного стану двигуна та якості самого масла. Одні й ті самі автомобілі можуть показувати різну швидкість старіння мастила в залежності від водія та режиму використання. За словами експерта інтервал заміни слід визначати не лише за показаннями одометра, а й враховувати специфіку роботи двигуна.
Стандартні рекомендації з інтервалу заміни, вказані в керівництві (зазвичай 10-15 тис. км або один рік), розраховані на середні умови експлуатації та використання масла з відповідною в’язкістю та допусками. Для автомобілів на гарантії обов’язкове дотримання цих рекомендацій разом із застосуванням рекомендованих специфікацій API/ACEA та фірмових допусків.
За важких умов експлуатації масло старіє швидше. До таких умов відносяться: короткі поїздки без повного прогріву двигуна, часті запуски, пробки, агресивний стиль водіння, буксирування, пилові умови та екстремальні кліматичні фактори. Турбонаддув і прямий впорск палива також збільшують навантаження та підвищують ризик LSPI. В таких ситуаціях інтервал заміни рекомендується скорочувати на 20-50% і регулярно контролювати рівень масла.
Основні фактори старіння масла – температура, окислення та забруднення. Холодні запуски і високі оберти швидше витрачають антиокислювальні присадки, що призводить до потемніння і загустіння масла. Пил і сажа перевантажують миючо-диспергуючі присадки, і при переповненні фільтра частинки осідають у зазорах, утворюючи відкладення. Короткі поїздки розбавляють масло паливом, знижуючи в’язкість. У дизельних двигунах ресурс масла додатково залежить від роботи систем EGR і DPF, оскільки надлишок сажі та часті прожиги скорочують його термін служби.
Синтетичні масла довше зберігають в’язкість і стійкість до перегріву порівняно з напівсинтетичними та мінеральними. Масла, що відповідають допускам API/ACEA та специфікаціям виробника, проходять тести на сумісність із конкретними двигунами та системами очистки. Для автомобілів із фільтрами сажі рекомендовані малозольні масла категорії ACEA C, які знижують ризик забруднення DPF, але потребують більш суворого дотримання інтервалів заміни.
Признаки необхідності заміни масла включають запах гари, інтенсивне потемніння, ускладнений холодний старт, підвищений витрата палива, часту потребу в доливанні та помилки системи прожигу DPF. Однак орієнтуватися лише на колір та консистенцію масла не варто – це не об’єктивний показник. Надійніше дотримуватися регламенту, враховувати умови експлуатації та показники системи моніторингу (якщо вона є).
Якщо немає точних рекомендацій, можна використовувати усереднені значення: 10 тис. км або 12 місяців для бензинових двигунів за помірної експлуатації; 7-8 тис. км для турбованих бензинових моторів у місті; 10-12 тис. км для дизелів без підвищених навантажень. Після інтенсивної експлуатації, наприклад буксирування або їзди по запилених дорогах, інтервал рекомендується скоротити на третину. Обов’язкові умови – правильний підбір масла за SAE та допусками, заміна фільтра при кожній заміні масла та регулярна перевірка рівня не рідше ніж кожні 1000-1500 км.
