Дивно, як все змінюється у світі автомобілів. Ще зовсім недавно постійний повний привід був ледь не стандартом, а зараз він стає рідкістю. Найпоширенішим тепер є той самий AWD — автоматично підключаємий повний привід. Він зручний, бо сам вирішує, коли підключити додаткову вісь, і не треба про це думати. Жорстко підключаємий привід теж ще зустрічається, але частіше в позашляховиках, пікапах чи навіть у середніх вантажівках. А от постійний привід — це вже історія, хоча й крута.
Що варто знати
Я завжди захоплювався тим, як такі машини долають будь-яке бездоріжжя. Не треба ні зниженої передачі, ні зайвих маніпуляцій — просто їдеш і впевнений, що твоя машина не підведе. Але з іншого боку, я розумію, чому цей привід втрачає популярність. По-перше, він дорогий. І це стосується не лише виробництва, а й кінцевої ціни машини. По-друге, апетит у таких авто будь здоровий — постійно крутити всі осі, звісно, потребує більше пального. І по-третє, не завжди просто впоратися з таким авто на слизькій дорозі. У цьому AWD явно виграє, бо допомагає розподілом тяги.
Власне, це і пояснює, чому більшість виробників переходять на інші системи. Але є ще машини, де постійний привід залишають, і це викликає повагу. Наприклад, та сама Lada Niva, чи кілька моделей Range Rover, або ж вічно надійний Subaru.
Отак виходить, що постійний повний привід поступово стає рідкістю. Але це, напевно, нормально — прогрес диктує свої правила. Хоча я все одно вважаю, що для складних умов він був і залишається найкращим варіантом.
