Дефіцит пального знову посилився, а ціни, незважаючи на держрегулювання, йдуть нагору. Що відбувається на ринку нафтопродуктів, розповів директор Консалтингової групи А-95, експерт із енергетики Сергій Куюн.
«Дефіцит продовжується. З одного боку, черг на заправки немає, хоча з іншого – багато станцій по всій країні простоює, а станції, що працюють, не мають всього асортименту і відпускають всього по 20 л. Останнім часом спостерігаю за введенням обмежень і для комерційних клієнтів. Єдині недоторканні та повністю забезпечені – силовики та муніципалітети. Чому зберігається нестача?», – цитує експерта ZN.ua.
Перша причина, на його думку, у знищенні окупантами єдиного діючого в Україні Кременчуцького НПЗ.
«У березні основним завданням був пошук ресурсів у Європі, більшу частину ринку закривав Кременчук. З початку квітня заводу немає, імпортні ресурси законтрактовані, але тепер перед імпортерами інше завдання – привезти пальне», – зазначає Куюн.
Водночас Європа постала перед несподіваною для себе проблемою.
«У Європі немає зайвих цистерн та локомотивів. Більше того, ситуація стала несподіваною для самих європейців: виявилося, що вагони з однієї країни не завжди можуть пересуватися залізницею сусідів через додаткові технічні вимоги», — розповів експерт.
З позитиву активізувався автомобільний імпорт, розширивши географію вперше за роки незалежності.
«Для розуміння всеосяжного пошуку ресурсу українцями – вперше (на мою пам’ять) відзначено імпорт бензину з Німеччини. Спойлер – чекаємо на продукт з Нідерландів та Бельгії», — каже Куюн.
Однак цей позитив тягне за собою проблеми у логістиці.
«Багато машини не навозиш. Напруга по всіх видах пального, але за дизелем вона виглядає найбільшою. Своє слово сказав і попит із боку аграріїв. Хоча за всіма ознаками, він менший, ніж очікувалося. Мені невідомі випадки, щоб хтось не зміг купити пальне або десь були черги з бензовозів. Серед версій – наявні у фермерів стоки пального, скорочення посівних робіт, вибір на користь менш «капризних» культур та спрощення технологій з метою економії пального та добрив тощо», — вважає експерт.
Щодо цін, Уряд продовжує держрегулювання, яке, на думку Сергія Куюна, через дефіцит дає зворотний ефект.
Встановлена ціна є, але немає продукту. Як у радянському магазині. Сподіватимемося, що ми просто не всі знаємо, а в уряді знають більше і роблять те, що потрібно. Найбільш тривожна ситуація з ДП, але останніми днями знову виникло занепокоєння і щодо бензину», — сказав він.
Позитивна сторона цього процесу – через дефіцит на ринку з’явився продукт із міні-НПЗ.
«Не дуже багато і не дуже якісний, але й за те спасибі. Тим більше, що для підвищення октану «малі нафтопереробними» змушені додавати біоетанол нашого виробництва, а це є добре», — наголосив експерт.
Залишається проблема з автогазом.
«Газ перетворився на примару: тобто, ні. Ціна підкрадається до ціни бензину. З хорошого – імпорт автогазу почав заходити стабільно, потроху збільшуючись. Із екзотики – американський LPG! Хтось уже їде на молекули свободи», — заявляє Куюн.
В опті ціна на дизпаливо стартує з 39,5 (гранична «урядова» ціна для АЗС – ред.) та закінчується на 44 грн/л. Пропозицій небагато.
Перевищують граничну «урядову» ціну, за даними експерта, несистемні станції.
«На обмеження почали забивати, повідомляють навіть про 45 грн./л. Проте без обмежень щодо літражу. Справжній ринковий прояв», – вважає експерт.
За словами Куюна, така ситуація може тривати до двох тижнів.
«Є надія, що через тиждень-другий сезонний попит трохи «присяде» і стане дещо легшим», — зазначив він.
«З іншого боку, люди повертаються, Київ оживає, стає в пробках, спалює дороге пальне, зокрема й вищезгадані «молекули свободи»… Коли продукт є через раз, говорити про прогноз цін якось дивно. Тим не менш, залишаємось орієнтовані на світові ціни, які хоч і продовжують вагатися, але, здається, намацали якийсь коридор. Зашморг на шиї російського нафтового експорту ще триматиме світ у напрузі, поки ОПЕК не перестане зображувати із себе скривдженого і не почне давати на ринок більше нафти. На той час очікуємо збільшення видобутку Штатами та іншими країнами з високою собівартістю виробництва вуглеводнів», – наголосив експерт.
