75 років тому Енцо Феррарі особисто сів за кермо першої “Феррарі”, виготовленої його невеликою компанією. З того часу італійська марка стала світовим лідером у виробництві машин класу “люкс”, а однойменна гоночна команда здобула сотні перемог у найпрестижніших змаганнях: “Формула-1”, “24 години Ле-Мана”, Mille Miglia, “12 годин Себрінга”.
Нагадаємо, “Формула-1” 2022 року розпочнеться 20-го березня та закінчиться 20-го листопада. Слідкувати за актуальними новинами зі світу автогонок та інших видів спорту, а також прочитати прогнози з вигідними коефіцієнтами від букмекерів можна на сайті Vseprosport.
За всіма досягненнями “Феррарі” стояли визначні пілоти кількох поколінь, проте волею доль одні імена згодом покрилися нев’янучою славою, інші відійшли в тінь.
Пітер Джон Коллінз приєднався до італійської стайні в далекому 1956 за протекцією близького друга і за сумісництвом бойового пілота “Феррарі” Майка Хоторна. Англієць, який не заробив до цього жодного очка, вже в другій гонці розділив друге місце з великим Фанхіо, а потім і взагалі виграв дві гонки поспіль, ставши лідером чемпіонату.
1958 міг стати тріумфом Коллінза. На жаль, один із найблагородніших пілотів в історії “Формули-1” загинув на підступному “Нюрбургрингу”. Титул же з перевагою в одне очко завоював його найкращий друг Хоторн.
Чарльз Ентоні Стендіш Брукс у звичайному житті навчався на зубного лікаря. Перегони були його хобі, якому він пристрасно вдавався – настільки пристрасно, що 1957-го став напарником самого Стірлінга Мосса. Удвох вони розділили першу перемогу британської команди на домашньому Гран-прі в Ейнтрі, за якою були ще три перемоги і третє місце в чемпіонаті 1958 року.
Наступного сезону Тоні виступав уже за “Феррарі”, здобув дві перемоги і приїхав до американського Себрінга з шансами на титул. На старті в нього врізався напарник по команді Вольфганг фон Тріпс, і обережний Брукс вирішив перевірити машину. Ця затримка позбавила його чемпіонської корони та місця у “Феррарі”, але навіть через роки англієць, як і раніше, вважав, що вчинив правильно. Власне життя виявилося для Тоні ціннішим за амбіції.
Джанклаудіо Джузеппе Регаццоні хоч і мав італійське коріння, але народився у Швейцарії і досі є найуспішнішим представником цієї країни в автоперегонах. Тільки в 31 рік Регаццоні виграв “Формулу-2” (вік, абсолютно немислимий для сучасних гонщиків) і одразу ж потрапив до “Феррарі”.
У першому сезоні швейцарець виграв гонку в Монці та закріпився у “Скудерії” надовго. Лише раз Регаццоні був близький до титулу: в 1974 він поступився всього два очки Емерсону Фіттіпальді, але став героєм в Італії. З “Феррарі” гонщик, який допоміг команді здобути два Кубки конструкторів, перейшов у приватні команди, де відзначився першою перемогою “Уільямса”.
На Гран-прі США 1980 року Регаццоні потрапив у серйозну аварію і все життя був прикуто до інвалідного крісла. За трагічним збігом 15 грудня 2006 року великий пілот загинув у дорожній аварії.
