Компанія Audi на честь свого 150-річчя автозаводу у Неккарзульмі (південь Німеччини) силами команди з 12 стажистів побудувала електричний рестомод малолітражки NSU Prinz 4, що випускалася у 1961-1973 роках і в наших просторах отримала прізвисько німецького Запорожця за свою схожість в дизайні з моделлю ЗАЗ. Шоу-кар назвали ЕР4.
Тут потрібний невеликий екскурс в історію. Завод у Неккарзульмі сьогодні виробляє автомобілі сімейств A4 і A6, але спочатку цей майданчик належав автомобільній компанії NSU. Холдинг Auto Union, якому належала марка Audi, в 1964 році став частиною концерну Volkswagen, а в 1969-му до Auto Union додалися активи й NSU.
Рестомод зроблений на основі оригінального NSU Prinz 4L 1971 року випуску, його реанімували після десятиліть бездіяльності: кузов машини було відновлено за півроку учнями з курсів автомобільної мехатроніки, кузовного ремонту, механіки та фарбування транспортних засобів. У задній частині замість рідного 2-циліндрового бензинового двигуна потужністю 30 к.с. встановили 240-сильну електричну силову установку Audi e-tron 2020 року.
Паливний бак, що раніше знаходився в передній частині, демонтували — його місце зайняв блок високовольтних акумуляторів від плагін-гібрида Audi Q7 TFSI e quattro. Ходову частину запозичили від Audi A1.
Через значний стрибок у продуктивності конструкцію кузова серйозно змінили: впровадили посилений каркас, розширювачі колісних арок та функціональний спойлер у задній частині. В результаті схожа на український ЗАЗ-968 німецька малолітражна модель отримала атлетичний екстер’єр.
Кузов забарвлений світло-сірою емаллю Suzuka Grey, дах щодо нього виділено чорною Brilliant Black, на бічну частину нанесено напис 150.
Усередині EP4 – натхненна гонками мінімалістична обстановка. Яскраво-жовтий каркас є головною родзинкою – він різко виділяється на тлі чорного інтер’єру. Встановлено ковшеподібні крісла Recaro Podium, а на екрані одноплатного комп’ютера відображається вся інформація про автомобіль.
Тімо Енглер, керівник відділу навчання технології транспортних засобів/логістики, підкреслив, що проєкт EP4 виявився для стажистів безцінною можливістю застосувати свої навички та дізнатися про майбутнє галузі. Крім роботи з електричною трансмісією, вони познайомилися з іншими перспективними технологіями, такими як 3D-друк та застосування у виробництві вуглецевого волокна. Успішне завершення проєкту, незважаючи на складні терміни та амбітне бачення, демонструє їхній розвиток як команди.
