Якби ті, хто за тяговий мотор і високу прохідність називав ЗАЗ-965 трактором, знали, наскільки близькі вони до істини! Адже перший “Запорожець” в Україні дійсно був трактором …
Вітчизняна економіка, яку радянська влада намагалася підняти після розрухи громадянської війни, на початку 1920-х років могла спиратися тільки на сільське господарство. Було зрозуміло, що без механічної тяги село – в тому числі і українське – з таким завданням не впорається. Державна влада мріяла про “100 тисячах першокласних тракторів”, і світло цих планів дійшло до … села Кічкас неподалік від м.Запоріжжя. Звісно, про майбутній автомобиль “Запорожець” тут тоді й гадки не мали.
Трактор: зроблено в селі
У цьому селі, населеному німцями-колоністами, до революції працювало відразу два заводи сільгоспмашинобудування, і обидва з них відреагували на отримане зверху завдання: зробити трактор. Для 1921 року завдання це була непростим, але в селі Кічкас (нині затопленому водосховищем ДніпроГЕСу) його вирішили. За проект взявся інженер Л.А. Унгер заводу № 14 з двома колегами на прізвища Ремпель і Паульс.
Головне для будь-якої машини у ті часи – двигун, його знайшли недалеко – в сусідньому Токмаку, де на державному заводі №8 виробляли одноциліндрові мотори “Тріумф” типу напівдизель. Цій неймовірної за нинішніми поняттями конструкції, ми приділимо місце трохи нижче, а що стосується загального компонування – для економії матеріалів трактор зробили триколісним.
В іншому архітектура типова для того періоду: клепана рама, залізні колеса, велосипедне сидіння також з металу. Триколісна схема крім іншого дозволила зробити підвіску максимально простою, з жорстким кріпленням усіх коліс без шарнірів і пружних елементів. Як триногий табурет, триколісний трактор завжди, на будь-яких нерівностях спирався на замело усіма наявними колесами. Коробки передач не було, влаштували тільки двоступеневий редуктор типу “гітара” з незмінним передавальним числом. Зате було зчеплення – з фрикційним диском з пластичної сиром’ятної шкіри.
Передачі заднього ходу в трансмісії немає, тому що нафтовий двигун можна було без проблем запустити в зворотню сторону. Робоча швидкість машини (в обидва напрямки) – 3,6 км/год, транспортна – 4,2 км/год.
Нафтовий напівдизель
12-сильний двигун “Тріумф” взяли не тільки тому що він вироблявся поруч, а тому, що він був спеціально створений для експлуатації в умовах, в принципі малопридатних для будь-якої техніки. Цей одноциліндровий мотор влаштований максимально просто, а головне, працює на найпростішому паливі – сирій нафті.
Двотактний двигун “Тріумф” відноситься до типу калорізаторних. У ньому відсутня система запалювання і карбюратор, зате є калівна голівка – камера, в якій порція палива запалюється від високої температури. Перед стартом калорізаторную камеру потрібно розігріти зовнішнім джерелом – наприклад, паяльною лампою, а в ході роботи вона підтримує робочу температуру самостійно.
Оскільки дросельної заслінки не передбачено, реагувати на зміну навантаження треба хіба що за рахунок зміни моменту запалення. Реалізовано це за рахунок подачі в циліндр невеликої кількості води, яка охолоджує калоризатор і утворює момент спалаху в циліндрі з запізненням.
Нафтовий двигун працює на малих обертах, близько 400 об./хв, що при єдиному циліндрі викликає великі вібрації. Тому на тракторі “Запорожець” влаштований величезний маховик, розміщений по правому борту агрегата, він по діаметру дорівнює його передньому колесу. Мотор “Запорожця” міг споживати не тільки нафту, а й палива вищого ґатунку – гас, масло. А напівдизелем його звуть не через вид палива, а через відсутність свічки запалювання – хоча стиснення на загоряння палива теж не впливає.
Порівняльний тест-драйв
Коли на заводі в селі Кічкас побудували першу серію “Запорожців” (близько 10 одиниць) і зрозуміли, що машина вдалася, в 1923 р виробництво вирішили передати на більш велике підприємство – в Токмак, на завод “Червоний прогрес”, де випускали ці самі нафтові двигуни. У країні оголосили НЕП – нову економічну політику, економіка почала розвиватися і попит на сільгосптехніку виріс.
Цікаво, що під час великої сільгоспвиставки в Москві восени 1923 року український трактор взяв участь в порівняльних випробуваннях на поле. І виявилося, що при скромних габаритах і показниках потужності “Запорожець” був більш продуктивним і економічним у порівнянні з копією американського гусеничного трактора Holt (потужністю 75 л.с.) виробництва петроградського заводу Обухова. Десятину землі – це трохи більше 1 га – “Запорожець” орав на глибину 18 см, витрачаючи 28 – 30 кг нафти. А потужному 75-сильному Holt для цього знадобилося 36 кг більш якісного палива гасу.
Ще один порівняльний тест-драйв провели навесні 1925 року під Харковом, в парі з дітищем Ford – трактором Fordson. Рестайлінговий 16-сильний “Запорожець” витратив на оранку десятини 17,6 л нафти, а “Фордзон” – 36 л гасу, при цьому американець трудився на 25 хвилин довше. Тож український трактор мав великий попит і до 1927 року випустили чи то 500, чи то 800 примірників.
А потім настали інші часи: НЕП з його приватним підприємництвом поступово згорнули, готувалася колективізація. На конвеєри нових заводів поставили все той же ліцензійний Fordson, який був хоч і не такий продуктивний і економічний, але через масові технологій (і тут старина Генрі Форд досяг успіху!) виявився набагато дешевше
Але “Запорожець” свою справу зробив, залишившись першим вітчизняним трактором на всі часи.
Джерело: Авто 24
