Багато власників сучасних автомобілів, особливо з турбованими двигунами, переконані, що бензин із октановим числом 95 – це оптимальний вибір. Він здається ідеальним балансом між потужністю та економічністю, забезпечуючи стабільну роботу мотора й захист від детонації. Однак експерти дедалі частіше наголошують: сучасний А-95 має мало спільного з якісним паливом, яке випускали двадцять років тому. Його октанове число досягається переважно за рахунок хімічних присадок, що створюють ілюзію відповідності стандартам, але поступово шкодять паливній системі, форсункам, клапанам і камері згоряння.
Сьогодні октанове число забезпечується не шляхом ретельного риформінгу чи використання якісних фракцій, як раніше, а завдяки дешевим коректорам – фероцену, марганцевим сполукам, спиртам. У лабораторії такий бензин може показати потрібний результат, проте в реальних умовах ці домішки проявляють агресивні властивості. При згорянні вони утворюють відкладення, які осідають на свічках, клапанах і форсунках, а металеві частинки діють як абразив. Унаслідок цього погіршується розпилення палива, знижується ефективність згоряння, зростає витрата й навантаження на каталізатор. Уже після 60-80 тисяч кілометрів двигуни, що працювали на сумнівному паливі, демонструють зниження потужності, помилки в системі упорскування та характерний металевий нагар усередині циліндрів.
Причина цього – у самій логіці паливного виробництва. Нафтопереробні компанії прагнуть зменшити собівартість, тож замість глибокої переробки використовують дешеві хімічні добавки. Вони дозволяють виконати формальні стандарти, але не гарантують безпечного впливу на двигун. Ринок диктує попит на дешевий бензин, а наслідки лягають на плечі автовласників. Виробники автомобілів змушені адаптувати мотори до погіршення якості пального, посилюючи фільтрацію й охолодження, але це лише частково компенсує шкоду.
Розпізнати реальну якість бензину водій не може – ані запах, ані колір не дають об’єктивної оцінки. Навіть лабораторні аналізи обмежені у параметрах. Тому єдиний практичний шлях – заправлятися лише на перевірених АЗС, скорочувати інтервали технічного обслуговування, регулярно очищати паливну систему й уникати маловідомих брендів. Проблема полягає не лише у самому паливі, а й у системі, що ставить прибуток вище технічної надійності. Поки бензин А-95 залишатиметься продуктом компромісів, кожен літр, залитий у бак, буде кроком до передчасного зношування двигуна.
