Інколи поліцейські притягають до відповідальності водіїв, навіть якщо немає доказів керування ним транспортним засобом.
Нерідко стаття 130 (керування напідпитку) Кодексу України про адміністративні правопорушення може трактуватись правоохоронними органами самовільно. На особливу увагу заслуговує термін “керування транспортним засобом”, деякі навіть можуть його трактувати як перебування в автомобілі або біля нього.
Ще частіше в Україні трапляються випадки, коли водіїв притягають до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, навіть якщо вони не керували транспортним засобом. Тому багатьох цікавить питання: чи притягають до відповідальності водіїв, якщо немає доказів керування ним транспортним засобом?
Саме це питання досліджував суд у справі №755 / 11797/21. З матеріалів справи відомо, що водія визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (17000 грн.).
В апеляційній скарзі водій посилався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що він керував транспортним засобом Renault Logan. Вказаний автомобіль стояв у дворі та не належить йому.
Розглядаючи справу апеляційний суд зазначив, що із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення та дослідженого судом відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що громадянин відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу, що лише на кілька хвилин сів на місце водія в автомобіль.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції громадянин зазначив, що на момент приїзду екіпажу поліції він перебував у автомобілі Renault Logan на сидінні водія, проте прав керування транспортним засобом він не мав і не керував зазначеним транспортним засобом.
У відповідь на запит Київського апеляційного суду Регіональний сервісний центр направив листа, в якому зазначив, що відповідно до облікових даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів посвідчення водія на ім’я громадянина сервісними центрами МВС міста Києва не видавалося. Інформація про видачу посвідчення водія на ім’я громадянина, сервісними центрами МВС інших регіонів України в базі даних відсутня.
Також суд наголосив, що у відповідь на запит Київського апеляційного суду Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві повідомив, що інформація, зафіксована з використанням портативних відео реєстраторів працівниками поліції, є інформацією з обмеженим терміном зберігання та не може перевищувати 30 діб моменту фіксування пригоди на відповідний прилад. Оскільки з моменту подій пройшов певний термін, Управління патрульної поліції у Києві Департаменту патрульної поліції немає можливості забезпечити виконання запиту Київського апеляційного суду щодо надання відеозаписів з портативних відео реєстраторів.
Суд також нагадав, що згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах щодо деяких злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” № 14 від 23.12.2005 року, управління транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв незалежно від того, керує особа транспортним засобом, що рухається своїм ходом або за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, керувало транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із моменту, коли він почав рухатися.
Із залученого до адміністративного матеріалу відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що громадянин не заперечував вживання алкогольних напоїв, однак зазначив, що лише на кілька хвилин сів у автомобіль на місце водія.
У судове засідання викликався для надання пояснень працівник патрульної поліції, який складав адміністративний протокол щодо громадянина, проте він двічі на судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.
Крім того, у матеріалах не міститься жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування особою автомобілем. З дослідженого у судовому засіданні відеозапису бодікамери поліцейського вбачається, що на відеозаписі відсутній запис руху автомобіля під керуванням громадянина. Не містить зазначеного доказу та запису зупинки співробітниками поліції зазначеного автомобіля під керуванням.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо не доведеності вини у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності.
