Сьогодні кожна держава так чи інакше стежить за своїми громадянами. Часом влада уважно придивляється до вашого життя, обґрунтовуючи це цифровізацією держаних процесів, фіксуванням правопорушень.
Так, технічний засіб TruCam був запроваджений для того, щоб зменшити практику швидкісного водіння, який покликаний виявляти порушників правил дорожнього руху. Однак у багатьох водіїв вникає питання, чи визнає суд дані, отримані з приладу TruCam, належним доказом. Щоб відповісти на це питання «Судово-юридична газета» проаналізувала судову практику.
Так, Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 591/6739/20 досліджував саме це питання.
З матеріалів справи стає відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області, в якому просив суд скасувати постанову інспектора молодшого лейтенанта роти № 3, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглядаючи справу, апеляційний суд зазначив, що відповідачем до матеріалів справи додано оптичний диск з місця події, на якому, зокрема, міститься відеофайл, фотознімок з приладу TruCam.
З цього суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску на відеозаписі та фотознімку з приладу TruCam відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином наданий суду відеозапис та фотознімок з приладу ТruCAM не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.
Колегія суддів зауважила, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку — прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що наданий до суду відезапис починається лише з моменту зупинення автомобіля позивача та початку розгляду справи. Сам факт правопорушення даним відеофайлом не зафіксовано.
Інші файли, які містяться на оптичному диску, не вдалося відтворити. «Цей елемент закодовано у форматі, якій не підтримується» та фотознімок, на якому зафіксовано рух іншого транспортного засобу, не є підтвердженням факту правопорушення у даній справі.
При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Судова колегія звернула увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.
Тож, враховуючи обставини справи, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Дещо іншу позицію виклав Ленінський районний суд м. Запоріжжя у справі № 334/4087/21. Так, з матеріалів справи стає відомо, що позивач оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його визнано винним за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в сумі 1700 гривень, притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідача.
Позивач вважав вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв правопорушення, а відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з’ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення і було порушено його права через те, що відповідачем не було роз’яснено положення ст. 268 КУпАП під час розгляду справи. Відповідач не дав позивачу зафіксувати на фото його службове посвідчення, що є порушенням ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних».
Так, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, водій, керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 123 км/год в населеному пункті, де дозволено рухатись не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 73 км/год. Вимірювалось лазерним приладом TruCam, чим порушив п. 12.4 ПДР — перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
Крім відеозапису з TruCam, де зафіксовано перевищення швидкості руху, не було пред`явлено інших доказів, які б свідчили про те, що він скоїв правопорушення.
Розглядаючи справу, місцевий суд зазначив, що можливість використання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС0008376 також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 № 04/05/02/-3500, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 10116:2019.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ.
Також суд наголосив, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 4 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Таким чином, суд відхилив аргумент позивача про те, що оскільки використання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ не врегульований законодавством, то отримані за його допомогою докази є недопустимими. Крім цього, позивачем не надані суду будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості руху транспортного засобу.
Суд дійшов висновку, що докази, отримані за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС0008376, відповідають вимогам, визначеним у ст. 251 КУпАП, а отже є належними та допустимими.
Крім того, суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: (1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; (2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки — це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Отже, основною функцією лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ є саме вимірювання швидкості транспортних засобів, а не фото- і відеофіксації.
Суд також підкреслив, що стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить обов`язку стаціонарного розміщення засобів вимірювальної техніки. Не містить вказаного обов`язку і Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України від 08.12.2018 № 1026.
Позивач також наполягає на тому, що поліцейськими не надані докази того, що саме він керував транспортним засобом. У судовому засіданні він пояснив, що не він керував транспортним засобом, а він лише помінявся з водієм місцями після зупинки транспортного засобу. Вказаний аргумент суд сприймає як спробу позивача уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, адже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вказані зауваження він до постанови не додав. Крім цього, вказана обставина ним не доведена жодним доказом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності згідно з оскаржуваною постановою, недоведеність існування підстав для визнання протиправною та скасування постанови.
Використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ.
Досить цікаву позицію виклав Кіцманський районний суд Чернівецької області у справі №718/1694/21. Так, позивач у даній справі вважала, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, є незаконним, а постанова є протиправною і такою, що підлягаю скасуванню.
Свої доводи обґрунтовувала тим, контроль швидкості руху здійснювався працівниками поліції не в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху, а прилад TruCam під час проведення такої фіксації утримувався інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, внаслідок чого з урахуванням вірогідної похибки зафіксований ним результат є сумнівним. Зазначала, що обставини, встановлені поліцейським під час розгляду цієї справи, не відповідають дійсності, є надуманими та ґрунтуються на припущеннях, а саме постанова винесена без участі позивачки.
З приводу правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 відповідач зазначив таке.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N 437, і становить 1 рік.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/21370, виданого ДП «Укрметртестстандарт», 14.12.2020 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000743 є придатним до застосування, в тому числі в момент виникнення спірних правовідносин.
Так, суд зазначив, що в якості доказу перевищення позивачкою дозволеної законом швидкості відповідач долучив до відзиву фотознімки та відеозапис, здійснені сертифікованим приладом TruCam ТС000743, здійснені на вказаний прилад, а також відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 № ТС000743 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Правильність застосування алгоритму шифрування AES з метою забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних за допомогою TruCam (LTI, США) підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Суд наголосив, що застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, фотознімки та відеозапис, здійснені сертифікованим приладом ТС000743, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач рухалася на автомобілі марки Ніссан Кашкай, зі швидкістю 108 км/год.
Крім того, на фотознімках, здійснених сертифікованим приладом TruCam ТС000743, зазначено місце вчинення правопорушення.
Таким чином, інформація з фотознімків та відеозапису, здійснених сертифікованим приладом TruCam ТС000743, підтверджує перевищення позивачкою допустимої швидкості руху, а в сукупності з вище дослідженими доказами дозволяють встановити, що правопорушення зафіксовано в межах населеного пункту.
З приводу доводів позивачки про те, що прилад TruCam знаходився в руках працівника поліції, а не був встановлений стаціонарно, суд зазначає таке.
Відповідно до витягу з інструкції з використання приладу TruCam (а.с. 38), виробником передбачені режими роботи приладу ручний/автоматичний. При цьому ручний режим приладу використовується за умовчанням. Також тринога для закріплення приладу і роботи її в автоматичному приладі є додатковим аксесуаром, який не іде в комплекті з приладом.
Отже, використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ, тому суд вважає доводи позивачки з приводу обов’язкового стаціонарного встановлення вказаного приладу необґрунтованими.
Посилання позивачки на те, що оскаржувана постанова винесена без її участі, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються дослідженими судом відеозаписами з бодікамер поліцейських, відповідно до яких позивачці роз’яснено причини зупинки, суть порушення, за вчинення якого винесено постанову, та вручено її копію позивачці під підпис.
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку про те, що фотознімки та відеозапис, здійснені сертифікованим приладом TruCam ТС000743, є належними, допустимими та достовірними доказами того, що водійка перевищила дозволену законом швидкість руху більше, ніж на 50 км/год і, відповідно, вчинила правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Тому підстави для задоволення позову та скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП відсутні.
