За даними корпорації «Укравтопром», протягом 2020 року в Україні було зареєстровано 438 тис. 900 легкових автомобілів. З них вітчизняну реєстрацію отримали 85 тисяч 500 нових авто, а 353 тисячі 400 — уживані. Таким чином, чотири з п’яти вперше поставлених на облік минулого року легковиків були б / у, ввезені з-за кордону.
При цьому внутрішні перепродажі старих автомобілів в країні істотно знизилися. Річ у тім, що машина, що їздила по європейських і американських дорогах, часто отримує більш якісне обслуговування, має кращий технічний стан і більший залишковий ресурс, ніж аналогічна, що поїздила по наших — з їх брудом, дорожньою сіллю з піском, ямами, горбами та іншими неприємностями. Тому більшість українців намагаються придбати вживаний автомобіль, який раніше бігав по закордонних дорогах.
Ще 10 років тому левова частка імпортованих в Україну б / у авто припадала на західноєвропейські країни. Але за останні чотири роки ситуація істотно змінилася, і тепер основна частка ввезених легковиків припадає на автомобілі зі США. А незначна частина імпорту — на Східну і Північну Європу, а також Грузію, Близький і Далекий Схід. Сьогодні ми проаналізуємо сучасну специфіку постачання таких машин в Україну і вкажемо ключові переваги і недоліки кожного з ринків.
Західна Європа
Країни Західної Європи колись лідирували по постачанню б / у легковиків у нашу країну. Чим же привабливі подібні машини? У першу чергу тим, що в цих країнах рівні дороги, якісні паливо і сервіс, що забезпечує переважно добрий технічний стан автомобілів з Німеччини, Франції та інших західноєвропейських країн. Специфіка автопарку така, що тут багато легковиків малих класів (А — С) — в основному в кузовах хетчбек. Машини С-, D-класів — часто універсали. Кросоверів мало, а великих позашляховиків і зовсім одиниці. До того ж вони дорогі. Нерідко зустрічаються автомобілі в простеньких комплектаціях, особливо в автомобілів, які працювали в корпоративних автопарках. Превалюють також легковики з механічними коробками передач.
Основна частина автомобілів — з дизельними двигунами. Пояснюється це тим, що західноєвропейські автовиробники протягом останніх 10−20 років активно пропагували й просували подібні модифікації, більш економічні, ніж їх аналогічні за обсягом двигуна бензинові побратими. А оскільки жителі Західної Європи люблять багато їздити, то вони найчастіше і вибирали при покупці машини з дизельними моторами.
Зворотний бік медалі — найчастіше переважна більшість західноєвропейських старих легковиків мають великі пробіги. Наприклад, «п’ятирічка» наїжджає 150−200 тисяч кілометрів. Європейці педантичні й вміють рахувати гроші, тому вкрай рідко продають «свіжі» автомобілі, а якщо і роблять це, то коштують вони дуже дорого — практично так само, як в Україні. Вони їздять до тих пір, доки пробіг не наблизиться до позначки в 200 тисяч кілометрів і настане час серйозного і дорогого техобслуговування. Ось на цьому етапі автовласники приймають рішення розлучитися з машиною і пересісти на нову. Відповідно весь майбутній ремонт лягає на плечі нового власника.
Українці купують автомобілі в Західній Європі в автодилерів, на ринках або по приватних оголошеннях. Розпродажі лізингових або прокатних авто, страхових після ДТП «забирають на себе» місцеві великі дилери.
Східна і Північна Європа
Крім Західної Європи, уживаними іномарками постачає Україну також Польща, Чехія і Словаччина, Болгарія, Литва та Естонія. Як правило, найближчі сусіди пропонують нам найдешевші автомобілі, а звідси і низька їх якість. Легковики, в основному преміумбрендів кінця 90-х або початку 2000-х років, потрапляють в Україну в зношеному стані, з проблемами по кузову, двигуну, інших агрегатів, відновлені абияк після серйозних ДТП. Витерті деталі салонів і різноколірні кузовні частини свідчать про активне використання цих машин як таксі або у кур’єрських службах. Втім, іноді трапляються і непогані екземпляри або ж сильно «підмарафечені».
Специфікою подібного автопарку також є дизельні машини, «на ручці», з величезними пробігами по 250−500 тисяч кілометрів (часто зі «скрученими» спідометрами), в кузовах хетчбек або універсал. Усі ці машини, так звані євро-бляхи, ввозилися в Україну без розмитнення — транзитом або на тимчасове ввезення через іноземця. Машини закордонної реєстрації експлуатуються незаконно, і наша влада неодноразово давала власникам таких авто можливість їх легалізувати, сплативши при цьому митні платежі за пільговими тарифами. Однак і по сьогоднішній день дуже багато «євробляхерів» так і не спромоглися заплатити розмитнення і поставити свій транспорт на український облік.
США
Протягом останніх чотирьох років незаперечне лідерство по постачанню старих легковиків в Україну займає США. Річ у тім, що в Штатах найбільший у світі автомобільний ринок, який щороку забезпечує не лише нашу країну, а й багато інших мільйонами беушних авто. Тут у пошані не тільки американські, але і японські, корейські бренди, а також європейські преміуммарки, багато з яких зроблені в США. На чистих «американцях» двигуни в основному об’ємні, тоді як на інших марках зустрічаються вже мотори меншого «літражу».
Більшість машин мають коробку-автомат і бензиновий двигун. Дизельні версії зустрічаються набагато рідше — у середньому 10−15 відсотків від загальної частки авторинку, і коштують дорожче, ніж бензинові модифікації (це стосується як нових, так і уживаних машин). У США чимало гібридних версій і електричних авто. Багато також кросоверів і повнорозмірних позашляховиків, і ціни на них цілком доступні.
Як правило, переважна більшість імпортованих зі США в Україну автомобілів потрапляють зі страхових аукціонів (з ушкодженнями після ДТП, стихійних лих, після викрадення або втоплені). Пояснюється це тим, що купити подібний автомобіль можна дуже вигідно і дешево — ціни доходять до 15−50 відсотків ринкової вартості аналогічного цілого уживаного автомобіля в Штатах. Відновлення пошкодженого автомобіля там обходиться дуже дорого, і в більшості випадків займатися цим невигідно.
Так, при розрахунку подібних робіт враховується виключно вартість нових запчастин (наприклад, погнутий капот або двері — враховують вартість нових оригінальних дверей, підірвана подушка безпеки — під заміну на нову). Нічого в цьому випадку не рихтують і не ремонтують. Плюс до цього додається вартість нормогодин фахівців автосервісу по розбиранню / збірці автомобіля, фарбуванню нових деталей і т. п. Таким чином, якщо після підсумовування вартості запчастин і робіт вона перевищує 50−70 відсотків ринкової вартості цілого автомобіля (залежить від законів певного штату), то страхова компанія приймає рішення про його списання. А щоб компенсувати хоча б якусь частину коштів, виплачених клієнтові, пошкоджена машина виставляється на продаж на аукціоні.
