Обіцяний урядом обов’язковий техогляд приватних авто спричинить серйозні зрушення в автомобільному бізнесі – якщо, звичайно, це буде дійсно техогляд, а не збір грошей у населення. Але вже сьогодні ясно, що з технічною стороною справи будуть великі проблеми.
Обов’язковий технічний контроль (ОТК) сучасного транспортного засобу передбачає перевірку багатьох систем, причому перевірку досить глибоку, інструментальну. Для цього потрібне обладнання, навчені фахівці і приміщення. І першого, і другого, і третього знадобиться чимало, враховуючи кількість легковиків в країні (6,6 млн.шт.), а також часу на ОТК кожного автомобіля – 30 – 60 хвилин.
У розвинених країнах мета обов’язкового технічного контролю – перевірити машину на безпеку і екологічну чистоту.
Відразу потрібно сказати, що на сьогоднішній день мережа СТО, здатних здійснювати перевірку транспорту, мінімальна – нвыть міністр інфраструктури Криклій зазначив, що в країні всього лише близько 500 центрів технічного контролю.
Від себе додамо, що сконцентровані вони переважно у великих містах – обласних центрах. Це ті станції, які в даний час проводять обов’язковий ТО для автобусів, вантажівок та іншого комерційного транспорту.
У зв’язку з цим виникає питання: Хто буде інспектувати ті мільйони легковиків, яким знадобиться заповітна мітка на лобове скло? Можна було б припустити, що в тему повернуться майстерні, які займалися техоглядами до їх скасування в 2011 році.
Для діагностики ходової потрібні спеціальні стенди з біговими барабанами для всіх чотирьох коліс і вібромайданчиками.
Але кілька опитаних нами підприємців- “СТО-шників” з даної когорти навідріз відхрестилися від цього, здавалося б, перспективного роду діяльності. Виявляється, в їхній пам’яті занадто свіжий сум від втрати грошей, вкладених в обладнання для ОТК в кінці нульових років: чималі кошти виявилися викинутими на вітер після скасування обов’язкового техогляду влітку 2011-го. Наприклад, після скасування техогляду в Києві закрився навіть чудовий діагностичний центр “Автологістика”, який має сертифікат від німецького інституту TUV (NORD Mobilitat GmbH& Co.).
Для роботи з діагностичним обладнанням ОТК потрібні кваліфіковані фахівці. За їх підготовку доведеться платити окремо.
Та й сума, яку потрібно викласти за комплект обладнання для повноцінної перевірки транспортних засобів, оцінюється власниками СТО не менше ніж в 500 тис. грн. Адже потрібно і чотириканальний газоаналізатор вихлопу для бензинових і дизельних авто, і діагностична лінія з перевірки відведення коліс, амортизаторів і гальм, і окремий стенд діагностики люфтів ходової, і стійка перевірки фар. І це не враховуючи приміщення, яке бажано зробити наскрізним, для потокового проїзду випробовуваних автомобілів без затримок…
Такий технічний арсенал – нехай навіть в недорогому китайському виконанні – має далеко не кожна діюча СТО. Тому в містах і селах України доведеться заново укомплектувати близько тисячі діагностичних центрів. Держава дає цю діяльність на відкуп комерсантам. Але де знайти стільки підприємців, готових інвестувати мінімум по півмільйона в бізнес, який знову буде залежати від порядку денного нашої мінливої влади?
Щоб звичайні СТО могли проводити обов’язковий техконтроль, одним постом не відбутися – доведеться виділяти окремий цех або лінію.
Правда, все це дороге електронне і механічне оснащення може не знадобитися, якщо запускати в країні не строгий і безпристрасний контроль рухомого складу, а чергову формальність з цілями, далекими від питань безпеки. Хотілося б помилятися, але поки все говорить саме про другий варіант. Тим більше, що переконливих аргументів щодо захисту обіцяного ОТК від корупції громадськість так і не почула.
