“Дизельний скандал” відродив дискусію про майбутнє транспорту. Чи може електромотор справді замінити двигун внутрішнього згоряння? Чи стане 2018 рік вирішальним для електромобілів?
Політики вже поспішають: у Великобританії з 2040 року буде заборонено продаж нових автомобілів з дизельними або бензиновими двигунами. Небажаними тоді стануть навіть гібриди, в яких комбінуються електромотор та двигун внутрішнього згоряння. Схожі рішення прийняли також у Франції та Норвегії. У Китаї – найбільшому автомобільному ринку світу – невдовзі мають запровадити квоти для електромобілів. У Німеччині окремі партії та політики дедалі частіше вимагають рухатися у тому ж напрямку, але ніяких рішень (поки що) не прийнято. Та все ж традиційним автодвигунам і тут буде непереливки.
“Я вважаю, що в довгостроковій перспективі ми обов’язково відмовимося від пального для двигунів внутрішнього згоряння, бо насправді ми не здатні впоратися з пов’язаними з ним екологічними проблемами”, – каже Клаус Долл (Claus Doll) з Інституту дослідження систем та інновацій імені Фрауенгофера. Дослідник з Карлсруе аналізує – також за завданням федерального уряду – концепції мобільності майбутнього.
Без значного зменшення рівня викидів
Транспорт є єдиною галуззю, яка в останні роки не спромоглася значно скоротити свої викиди вуглекислого газу в атмосферу, каже Долл. З цим треба щось робити. Втім, експерт наголошує, що без чистого струму навіть електромобілі не дуже покращать екологічну ситуацію. “Якщо ви все ще заряджаєте (електромобіль – Ред.) виробленим на вугільних електростанціях струмом, то він мало відрізняється від маленького, чистого бензинового авто”, – вважає експерт.
Екологічний струм змінив би цю ситуацію, але його спочатку треба згенерувати. “Звичайно, можна сказати, що зараз ми беремо весь наявний екострум та спрямовуємо його в транспортну галузь”, – каже дослідник. Але треба бачити загальний баланс – тобто скільки струму є загалом у наявності та як ми розподіляємо його екологічні компоненти по всіх галузях економіки, вважає Долл.
Охорона природи чи нова енергетична політика?
Він також знає, що екострум є дорогим, а будівництво величезних вітрових електростанцій та ліній електропередач викликає суперечки. Тому мають прозвучати такі питання: “Чого я хочу? Охорони природи та ландшафтів чи змін в енергетичній та транспортній політиці?” Багато дискутують на тему переведення вантажних перевезень на залізницю, але це багато коштує, хоч, за словами експерта, позиція “за будь-яку ціну” є, звісно, важливішою. “Треба завжди зважувати, що використовується і скільки це коштує”, – каже Долл. За його словами, до уваги треба брати також глобальну користь: скільки одиниць викидів вуглекислого газу я заощаджую та як це економічно оцінити. Взявши до уваги всі аспекти, експерт робить висновок: “Ми вважаємо відхід від двигуна внутрішнього згоряння необхідним з міркувань захисту клімату”.
“Двигун внутрішнього згоряння переживе нас усіх”
Зовсім іншої думки Роланд Баар (Roland Baar) з Технічного університету Берліна. “Двигун внутрішнього згоряння переживе нас усіх”, – каже інженер та викладач. На його думку, енергетичній дискусії зараз бракує “погляду на картину в цілому”. На транспорт припадає лише чотири відсотки обсягу всіх парникових газів, за викиди яких відповідальне людство. Значно більший обсяг продукують інші галузі, передусім сільське господарство (ключове слово тут – метан). Найновіші дизельні двигуни натомість мали би лише “дуже низькі викиди азотних сполук” та – завдяки своїм фільтрам твердих часток – ще менші викиди сажі, ніж звичайні бензинові двигуни, підкреслив у розмові з DW експерт.
А отже, запровадження електромобільності не є рішенням екологічних проблем, особливо якщо доведеться ще довгий час очікувати переходу на альтернативні джерела енергії. “Ми не вирішили головне питання цього переходу, і тепер хочемо попрощатися з двигуном внутрішнього згоряння, хоч і не маємо жодної альтернативи”, – каже Баар.
Вуглеводні – ідеальні “акумулятори”
“Якщо ми хочемо зробити електричним всі транспортні засоби, які зараз пересуваються німецькими вулицями завдяки бензину та дизельному пальному, то нам буде потрібна гідроакумулювальна електростанція розміром із Саарланд”, – впевнений експерт. Та бракує не лише потужностей для збереження енергії – для справжнього переходу на альтернативні джерела енергії також “не вистачає гіганських потужностей у вітровій енергетиці”.
Баар пропонує своє рішення й ілюструє його явищем, яке докучає деяким людям, – підшкірним жиром. “Бог дав нам вуглеводні як “акумулятор”. І ми це помічаємо на своїх стегнах та животі, де відкладається жир. Це вуглеводні, і вони даровані нам як спосіб збереження енергії”, – пояснює експерт. Це дуже добрі накопичувачі, адже вони, як і нафтопродукти, мають дуже високу енергоємність. З цього Баар робить висновок: розвиток синтетичного пального, що базуватиметься на вуглеводнях, може дати питання на енергетичні питання майбутнього. Це дорого, але це функціонує. Таким чином можна буде зберігати енергію та забезпечити наші транспортні потребі у довгостроковій перспективі.
Головною ж проблемою, на думку експерта, є марнотратне використання багатьох ресурсів – і це споживання заміна двигунів внутрішнього згоряння на електромотори не скоротить, радше навпаки збільшить.
