Повний привід давно сприймається багатьма водіями як синонім безпеки взимку. Значок 4×4 на кузові створює відчуття, що автомобіль автоматично впорається зі снігом, льодом і складними маневрами. Насправді ж усе значно простіше й прозаїчніше. Повний привід дійсно полегшує старт на слизькій дорозі, допомагає швидше рушити з місця, вибратися з замету або впевнено піднятися вгору. Але на цьому його переваги в більшості ситуацій закінчуються.

Під час гальмування та проходження поворотів тип приводу практично не має значення. Автомобіль сповільнюється і тримається траєкторії завдяки шинам, а не кількості ведучих коліс. Коли зчеплення з дорогою мінімальне, фізика працює однаково для повнопривідного кросовера і для звичайного седана. Більше того, машини з 4×4 часто важчі, а додаткова маса збільшує інерцію і може навіть подовжувати гальмівний шлях на льоду.

На практиці саме власники повнопривідних авто нерідко переоцінюють можливості своєї техніки. Упевнений і легкий розгін створює ілюзію повного контролю, але в повороті вона зникає миттєво. Коли колеса втрачають зчеплення, електронні системи вже не здатні врятувати ситуацію, адже вони також залежать від того, наскільки шини “тримає” дорогу.

У підсумку зимова безпека визначається не типом приводу, а якістю гуми, швидкістю руху та манерою водіння. Повний привід допомагає поїхати, але не вчить зупинятися і не скасовує законів фізики.