Розмова про економічність зазвичай швидко зводиться до електромобілів, однак у цьому випадку увага навмисно зосереджена на класичному показнику EPA в mpg і виключно на бензинових автомобілях, включно з гібридами без можливості підзарядки. Такий підхід дозволяє побачити, як американський автопром намагався вичавити максимум можливого з двигунів внутрішнього згоряння та простих гібридних рішень.

У добу “старої школи” рекорди економічності встановлювалися не завдяки батареям, а за рахунок мінімальної маси й ретельно продуманої аеродинаміки. Саме тому культовими стали Honda CR-X HF та Geo Metro XFi – надзвичайно легкі й прості моделі, які без зайвих компромісів демонстрували вражаючі показники витрати пального. Згодом цю ідею розвинула Honda, випустивши перший Insight – двомісний автомобіль, створений як інженерний експеримент із максимально низьким опором повітря та мінімальною вагою, що став символом одержимості ефективністю.

Справжнім еталоном для масового ринку став Toyota Prius. Саме він зробив витрату менш ніж 5 літрів на 100 кілометрів не дивиною, а цілком буденним і практичним вибором для щоденного користування. Водночас фінальний акорд у цій боротьбі за цифри несподівано залишився не за Toyota: рекорд комбінованої економічності серед гібридів без підзарядки в США належить Hyundai Ioniq Blue, який за показниками EPA зумів перевершити Prius.

Поруч у цьому списку присутні й менш помітні, але не менш показові моделі на кшталт Corolla LE Eco та Civic HF. Вони наочно доводять, що підвищення ефективності часто досягалося не радикальними технологіями, а тонкими налаштуваннями – вибором шин, зміною передатних чисел і дрібними аеродинамічними доопрацюваннями.