Під час вибору автомобіля, призначеного для складних умов експлуатації, оцинкування кузова є одним із головних чинників довговічності. Захисний шар цинку запобігає корозії й суттєво подовжує термін служби металу. Колись найефективнішим вважалося “гаряче” оцинкування, однак нині від нього практично відмовилися. Замість цього автовиробники використовують інші технології, що виявилися простішими й дешевшими.

Ще кілька десятиліть тому “гаряча” оцинковка застосовувалася переважно у преміальному сегменті. Її перевагою було створення міцного й довговічного шару, який повністю покривав поверхню кузова. Здавалося, що з розвитком технологій цей метод стане масовим, проте згодом його витіснили більш економічні способи захисту.

Сьогодні більшість виробників використовують катафорезне ґрунтування та гальванічне оцинкування. Катафорез забезпечує рівномірне покриття панелей тонким шаром ґрунту з вмістом цинку. Такий захист ефективний лише певний час – зазвичай до десяти років, і не здатен самостійно усунути дрібні пошкодження. Гальванічна оцинковка створює шар товщиною 5-10 мікронів, що трохи підвищує стійкість до корозії, але за надійністю поступається “гарячій” технології.

Причин відмови від “гарячого” методу кілька. По-перше, сучасні кузови виготовляють із тонкої сталі, яка деформується під час нагрівання у ванні з розплавленим цинком. По-друге, процес надзвичайно дорогий і складний, тому економічно невигідний навіть для преміум-брендів. Гальванічна обробка значно дешевша й не потребує дорогого обладнання.

По-третє, виробники не зацікавлені в надмірній довговічності своїх машин – це зменшило б обсяги продажів нових авто. Тож нинішня стратегія автомобільних компаній полягає в тому, щоб забезпечити прийнятний рівень захисту кузова при мінімальних витратах, а “гаряча” оцинковка в ці рамки просто не вписується.