З боку може здатися дивним, що люди витрачають десятки тисяч гривень на двадцятирічні BMW, лагодять пороги й міняють розхідники, замість того щоб піти в автосалон і взяти новий седан. Але для власників E34, E39 чи E46 це значно більше, ніж просто автомобіль. Це символ епохи, коли машини створювалися для водія, а не для маркетологів чи екологічних стандартів.
У 90-х і на початку 2000-х BMW залишалася інженерною компанією, яка пропонувала справжнє driving pleasure. Товстий метал у кузові, атмосферні мотори M50 і M52, продумані підвіски – усе це забезпечувало запас міцності, якого сучасні моделі вже не мають. Нині ж машини перетворилися на продукт маркетингових комітетів: вони повинні бути економічними, екологічними та зручними для соцмереж, але водійський характер у них губиться за тонкостінними турбомоторами, електронікою та складними системами.
Відчуття від керування старими моделями теж інші. У E39 із рядною “шісткою” можна насолодитися щирим зворотним зв’язком важкого керма, чуйними педалями й голосом мотора. Машина стає продовженням водія. Нові BMW швидші й комфортніші, але вони стерильні: електропідсилювач глушить відчуття дороги, системи стабілізації втручаються в рухи, а сучасні сидіння з масажем роблять поїздку схожою на переліт, а не на драйв.
Колись BMW були простішими й ремонтопридатними. У E46 могли текти сальники, а в E39 тріскатися підрамники, але це ремонтувалося без глобальних проблем. Сьогодні ж кожна несправність перетворюється на дорогий квест, бо “чорна скринька” електроніки змушує міняти цілі вузли. Оригінальні запчастини коштують захмарно, а незалежні майстерні часто не хочуть братися за сучасні BMW.
У старих моделей був власний характер. E34 – строгий і надійний, E39 – елегантний і впевнений, E46 – азартний та легкий. Їхній дизайн був різним і впізнаваним. Натомість сучасна лінійка виглядає уніфіковано: решітки ростуть, інтер’єри уніфіковані, а відмінності між серіями зводяться переважно до розмірів.
І нарешті, фінансовий аспект. Утримання старої BMW часто дешевше, ніж кредит на нову. Так, власнику доведеться вкладати 15-20 тисяч гривень у підвіску чи розхідники, але це передбачувані витрати. Натомість нова машина після гарантії може “порадувати” ремонтом турбіни чи блоку управління вартістю під двісті тисяч – третину її ціни.
