Один з найбільш шанованих спортседанів в історії — BMW M5 покоління E39 — цілком міг піти іншим шляхом. На ранньому етапі розробки інженери BMW розглядали варіанти з рядним «шестіркою» і навіть V6 з турбонаддувом. Так, V6, незважаючи на те, що баварці ніколи не робили такої конфігурації. Причина — бажання заощадити на розробці, орієнтуючись на скромні продажі в США, де попередня M5 продавалася неохоче.
Рішення прийняти 5,0-літровий V8 S62 стало компромісом між потужністю і витратами. Інженери переробили існуючий M62, збільшивши об’єм, додавши восьмиклапанний впуск і довівши потужність до 394 к.с. в американській версії. Важливу роль зіграла і шестиступінчаста «механіка», тоді як конкуренти пропонували тільки автомати.
У підсумку M5 E39 розійшлася тиражем майже 20 тисяч екземплярів, половина з яких — в США. S62 став знаковим мотором, доживши до BMW Z8 і гоночних модифікацій. А ідея з V6 пішла в архів разом з дворічною затримкою проекту.
