Міф про категоричну неприпустимість змішування моторних олив з різною в’язкістю досі поширений. Багато автовласників упевнені, що навіть випадкове додавання мастильної рідини з іншими характеристиками може призвести до незворотних наслідків. Однак, як пояснив власник спеціалізованого сервісу з ремонту силових агрегатів, ситуація потребує більш зваженого підходу.
Автовиробники дійсно вказують на неприпустимість змішування різних олив. Однак у більшості випадків за цим стоїть не технічна заборона, а політика бренду і договірні зобов’язання з постачальниками мастильних матеріалів. Виробник рекомендує конкретне мастило не тому, що воно є єдино допустимим, а тому що його параметри протестовані і відповідають вимогам мотора. Коли в інструкції написано “використовувати тільки 0W30 певного бренду”, це зовсім не означає, що двигун моментально вийде з ладу, якщо туди долити трохи 5W40 іншого виробника. Звісно, хаотичне і систематичне змішування різних олив може спричинити проблеми. Поступово утворюються відкладення, може з’явитися піна або емульсія, погіршується термостійкість і ефективність мастила. Але все це – не про випадкове доливання, а про системне нехтування правилами.
Ситуація з в’язкістю потребує окремого розгляду. Страх перед її “порушенням” часто перебільшений. Якщо в моторі залито, скажімо, синтетичне мастило 0W30, а в дорозі під рукою виявилося тільки 5W40 – допустимо влити невелику кількість. Результуюча суміш, умовно, придбає проміжну в’язкість, наближену до 3W35. Це, звичайно, неофіційна класифікація, але вона відображає суть того, що відбувається. У більшості випадків за такої підміни нічого страшного не відбувається. Сучасні мотори досить технологічні, щоб впоратися з помірними відхиленнями у в’язкісних характеристиках, особливо якщо температурні умови залишаються стабільними.
Ба більше, якщо доливається продукт того самого виробника, що відповідає допускам, ризик зводиться до мінімуму. Головне – щоб олива не містила несумісних присадок і відповідала вимогам API або ACEA, зазначеним у документації.
Проте, такі дії мають розглядатися як тимчасовий захід. Після аварійного доливання фахівці настійно рекомендують якомога швидше замінити оливу повністю, разом із фільтром. Особливо це важливо, якщо змішувалися продукти різних брендів або з різною хімічною основою – наприклад, гідрокрекінгове та естерове масло.
Навіть якщо двигун зовні працює нормально, немає впевненості в тому, що змішані присадки нормально одна з одною поєднуються. Такі реакції рідко відбуваються миттєво, але з часом вони можуть призводити до погіршення плинності, втрати мийних властивостей або навіть до локального засмічення каналів. Як показує практика, найбільш вразливими в таких випадках виявляються гідрокомпенсатори і фазообертачі – елементи, особливо чутливі до якості оливи.
Змішувати оливи – не ідеальна практика, але й не щось категорично заборонене, якщо все зроблено розумно. В екстрених ситуаціях це допустимий компроміс між можливим ризиком і гарантованою поломкою через низький рівень мастильної рідини. Однак після подібних рішень оперативно провести обслуговування, перевірити рівень і стан мастила, замінити фільтрувальний елемент. І, звісно, надалі уникати таких ситуацій – возити з собою каністру рекомендованого мастила.
