За словами Сергія Куюна, собівартість постачання А-95 становить 30,22 грн/л, а дизельного пального – 34,53 грн/л. На АЗС ці види пального збувають на 3,31 і 2,9 грн за літр дорожче – в середньому по 33,53 грн/л і 37,43 грн/л.
Мінекономіки дозволяє націнку до 5 гривень. Якщо забрати з вказаної вище суми витрати на зарплати, енергоресурси та логістику, то чистого прибутку компанії отримують від 0,9 до 1,31 грн/л. Трохи більшим – до 1,8 грн/л – є заробіток на преміальних видах пального.
Експерт підкреслив, що розрахунок справедливий, якщо товар постачають на захід України залізницею. Для східних областей транспортування бензовозом обійдеться в додаткову гривню за літр.
Працюють в мінус
Сергій Куюн зауважив, що зараз імпортують пальне кілька національних мереж у обмежених обсягах. Для ринку центру, сходу та півдня країни більш актуальними є гуртові закупівлі старих запасів:
- бензину – по 35 грн/л;
- дизелю – по 40-42 грн/л.
“У цих регіонах власник невеликої мережі отримує “гіпотетичний” нуль, а реально – мінус довжиною 5-6 грн на літрі”, – порахував директор Консалтингової групи А-95.
Як наслідок, малі та середні мережі припиняють роботу в умовах війни. На ринку виникає дефіцит пального і вводяться обмеження. За готівку продають пальне лише військовим, муніципалітетам і корпоративним клієнтам.
Ситуація різко погіршилась після зупинки Кременчуцького НПЗ та потребує оперативних дій з боку уряду. Поки все залишається як є, фактично зупинено контрактування нових обсягів, які через складну європейську логістику та українську бюрократію ідуть дуже повільно, – резюмував Куюн.