Контрафактний бензин може призвести не тільки до поломок авто, а й до страшних наслідків для довкілля та здоров’я людей
Нещодавно профільний сайт Enkorr опублікував дані перевірки Державною екологічною інспекцією автозаправних станцій. За її результатами виявили, що найбільше неякісного пального пропонують мережі економ-сегменту. Серед них Мotto, SUNOIL, “УкрПетроль”, “Брент Ойл”, ТОВ “Тісарк”, ТОВ “Рута Нова-К”, ТОВ “Макс-19” та інші. У бензині з цих заправок виявили ряд порушень, як не відповідність нормі вмісту сірки, детонаційної стійкості, об’ємної частки бензолу, масової частки кисню, об’ємної частки кисневмісних сполук і температури спалаху в закритому тиглі.
Яку небезпеку несуть ці порушення та чому такий неякісний бензин потрапляє взагалі до споживача – з’ясовувала ЕкоПолітика.
Проблема фальсифікату бензину в Україні існує десятки років, але періодично загострюється. Наприклад, у 2014-15 роках, коли уряд максимально послабив контроль за бізнесом, це призвело до розквіту неофіційних автозаправних станцій. Їхня кількість у столиці, за даними директора консалтингової компанії А-95 Сергія Куюна, перевищувала кількість легальних. На початку 2020-го через карантин знову було введено мораторій на податкові перевірки бізнесу. З того часу власники АЗС відчули більше можливостей для не зовсім чесних маніпуляцій, що й вилилося у масові порушення, зафіксовані Державною екологічною інспекцією за останній рік. Але чому бензин так масово підробляють?
Бензин – це підакцизний товар, у його роздрібній вартості податок становить близько 40%, стверджує Куюн. Якщо сьогодні літр палива коштує близько 30 грн., то податку в ньому близько 13 грн. (акциз та ПДВ), а чистого прибутку – кілька гривень. Щоб заробити більше, деякі підприємства трохи розбавляють бензин та штучно підтягують його якісні показники до норми. В результаті у складі бензину з’являються небезпечні з’єднання, які шкодять як автомобілю, так і навколишньому середовищу.
Що стосується автомобілів, то для них використання фальсифікату загрожує серйозними поломками:
“У бензини сьогодні додають багато різних спиртів. – розповідає Куюн. – Спирти – це завжди підвищений вміст кисню. А кисень – це проблеми з лямбда-зондами (прилади, які перевіряють якість суміші, що подається в двигун для згоряння). тому що не розраховані на такі навантаження, екстремальні режими роботи. Шкодить також сірка. Це дуже агресивна речовина, що веде до підвищеної корозії вузлів автомобіля”.
Також сірка та бензол є вогненебезпечними сполуками. Тому перевищення дозволених концентрацій цих речовин може призвести до займання.
Згодом усі ці небезпечні речовини з вихлопами потрапляють у навколишнє середовище і надалі ситуація ще гірша:
Якість паливно-мастильних матеріалів безпосередньо впливає на стан повітря. бензопірени, діоксини, формальдегід, двоокис азоту, двоокис сірки та інші сполуки, небезпечні для здоров’я людей.
Потрапляючи в організм людини, деякі з цих сполук у великій кількості можуть навіть призвести до отруєння, розповідає Куюн:
“Октанове число бензину підвищують за допомогою різних сполук на основі метанолу. Метанол – це дуже токсична речовина. Їм можна отруїтися просто вдихнувши пари високої концентрації. Це призведе до дестабілізації самопочуття, втрати свідомості. Є й інші сполуки, що викликають навіть онкологічні захворювання”.
Цього року вперше за десятиліття Держекоінспекція почала системно наглядати за ринком нафтопродуктів. Як розповідає її екс-глава Андрій Мальований , протягом 10 місяців 2021 року інспекція наклала на порушників адміністративно-господарські санкції на загальну суму понад 14,5 млн грн. Це майже вдвічі більше, ніж за минулий рік (7,5 млн грн.). Також цього року Держекоінспекція укомплектувала власну лабораторію для перевірки палива, отримала спеціалістів, які акредитовані для відбору проб.
Тим не менш, контролювати якість пального досі складно, стверджує Мальований.
“Контроль якості пального при його транспортуванні, ввезенні через митний кордон, прийом на АЗС залишається проблемним. Зокрема, відсутні спеціалізовані реєстри, які б дозволили відстежити ланцюг поставки палива, немає баз даних з переліком продукції, що ввозиться в Україну. Розробка таких ресурсів дозволила ефективніше контролювати весь шлях паливно-мастильних матеріалів – від виробника до перевізника, та мінімізувати кількість порушень ще до того, як пальне потрапить до споживача”.
Виявивши контрафактне паливо, Держекоінспекція має конфіскувати всю проінспектовану партію, а далі по ланцюжку вилучити у постачальників усе паливо, що знаходилося в одному резервуарі з перевіреним. Відповідальність за поширення неякісного пального в Україні є досить високою. При введенні в обіг продукції, що становить серйозний ризик, передбачено адміністративно-господарську санкцію у розмірі 102 000 грн . Введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, карається штрафом у розмірі 51 000 грн . Якщо представники АЗС не допустять контролюючі органи для перевірки, їм загрожує ще 170 000 грн штрафу .
На жаль, деякі мережі такі санкції не лякають. Адже чимало громадян, обираючи пальне, орієнтуються саме на ціну. Якщо на одній заправці бензин коштує 31 гривню, а десь поруч – на кілька гривень дешевше, багато хто вибере саме вигідний ціновий варіант. Не всі автовласники замислюються, за рахунок чого цей бензин коштує саме стільки, а якщо підозрюють фальсифікат, то не дуже його бояться. Тим не менш, бензин – це досить складна хімічна структура, і будь-які домішки до нього можуть становити небезпеку як автомобілю, так і здоров’ю його власника та навіть випадкових перехожих. І тут вирішення проблеми залежить не так від екоінспекції, як від громадян. Якщо на фальсифікат не буде попиту, а автовласники звертатимуть увагу на якість, заправкам не буде сенсу домішувати в паливо щось зайве.
