Більшість атмосферних двигунів мають ступінь стиснення на рівні близько 11, тому можуть працювати як на бензині А-92, так і на А-95. Виробники у мануалах завжди вказують мінімально допустиме паливо, тож якщо зазначено А-92, його використання не заборонене. Водночас заливати А-95 навіть у таких випадках не лише можна, а й часто корисно, адже електронний блок управління здатен підлаштувати запалювання, що інколи дає додаткову тягу та навіть трохи знижує витрату пального.
Найбільші суперечки виникають навколо питання, який бензин краще використовувати влітку, а який узимку. Вважається, що в холодну пору року достатньо А-92, тоді як у спеку двигун піддається значно вищим навантаженням, особливо у заторах, де він сильно перегрівається. У таких умовах ризик детонації зростає, і саме тому більш стійке до передчасного займання пальне з октановим числом 95 є безпечнішим вибором. Крім того, влітку дороги сухіші, а стиль їзди у багатьох водіїв стає динамічнішим, що знову ж таки підвищує навантаження на мотор.
Колись поширена думка про те, що різниця між марками пального полягає лише у присадках, має під собою підґрунтя, адже справді базовий бензин піднімають до потрібного октанового числа. Проте сучасні технології зробили цей процес набагато складнішим і якіснішим. Інша річ, що якість пального на різних АЗС може відрізнятися. Часом трапляється, що навіть А-95 не відповідає заявленим характеристикам, через що водії не відчувають різниці. Що ж до міфів про “випаровування присадок” за кілька тижнів, то серйозних доказів цього немає, хоча версія і поширена.
Отже, використання А-92 цілком допустиме, якщо це передбачено виробником. Але в умовах високих температур і при активнішій експлуатації двигуна доцільніше переходити на А-95. Такий підхід дозволяє знизити ризик детонації й продовжити ресурс силового агрегата, тоді як у спокійні зимові місяці А-92 зазвичай виявляється достатнім.
