Особливості перевірки якості пального та застосування санкцій до АЗС: позиція Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства (далі – позивач) до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (далі – Держекоінспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та постанови.

Суперечка у цій справі виникла за призначенням та проведенням відповідачем планової перевірки характеристик продукції суспільства, а саме: автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива. На думку позивача, така перевірка призначена відповідачем неправомірно, без цього законних підстав, оскільки під час перевірки було допущено численні порушення прав позивача, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні відмовлено, оскільки суди дійшли висновку про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача обмежувальних (коригувальних) заходів, а також правомірності накладення на позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції .

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суспільство зазначило, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у зв’язку з цим, на думку скаржника, суди дійшли необґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача обмежувальних (коригувальних) заходів.

За результатами касаційного перегляду судових рішень, що оскаржуються, Верховний Суд скаргу товариства залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції», державний ринковий нагляд – діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз громадським інтересам.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції» дія цього Закону поширюється на відносини щодо:

здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п’ятій цієї статті;

здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п’ятій цієї статті.

Суд також врахував положення статті 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції», якою передбачено, що законодавство України про державний ринковий нагляд та контроль продукції складається із цього Закону, Закону України «Про загальну безпеку непродовольчої продукції», інших нормативно- правових актів, регулюючих відносини у цій сфері, зокрема технічних регламентів.

У свою чергу, згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають при здійсненні, зокрема, заходів державного ринкового нагляду та контролю непродовольчої продукції.

На підставі аналізу наведених правових норм колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень спеціального Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції».

Крім того, Верховний Суд врахував позицію про пріоритетність життя та здоров’я людини у сфері захисту прав споживачів, яка забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, його відповідність встановленим вимогам та технічним регламентам, а також те, що спірні рішення відповідача про прийняття коригувальних (обмежувальних) заходів та постанови про накладення штрафних санкцій вжито, перш за все, з метою запобігання розповсюдженню бензину та дизельного палива, які не відповідають вимогам технічних регламентів, тобто. вимогам якості та безпеки для життя та здоров’я людини.

Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким правовідносини, що виникають у сфері здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю непродовольчої продукції, регулюються спеціальними законами України «Про державний ринковий нагляд та контроль непродовольчої продукції», «Про загальну безпеку непродовольчої продукції», технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають особливий порядок здійснення перевірок характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи (випробування), вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, а також здійснення контролю за станом виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів .

Постанова Верховного Суду від 5 травня 2022 р. у справі №  520/7184/19  (адміністративне провадження № К/9901/2089/20).