Україна будує ринок з нуля: до чого треба звикати споживачам
Попри обіцянки та рішення уряду бензинова криза не вщухає: постають нові виклики. І гравці ринку, і влада приходять до розуміння, що так як було до війни, вже ніколи не буде. Час змінювати своє ставлення до проблеми і споживачам… Питання «Чому немає пального?» вже ніхто не ставить.
Європа рятує Україну
Держава з коліс будує новий ринок нафтопродуктів і систему його забезпечення. Європа стала нашим головним і єдиним джерелом постачання бензинів та дизпалива. З новин знаємо: шляхи постачання в Україну через порти в Одесі, Херсоні заблоковані агресором; постачання з Литви через Білорусь припинено; постачання з країн-агресорів Росії та Білорусі заблоковано. Ракетами агресора знищено Кременчуцький НПЗ, виробництво на якому до війни забезпечувало близько 15% потреб в споживанні українського ринку нафтопродуктів. Крім того ворогом знищено – 27 нафтобаз. Війна триває, скільки ракет ще буде випущено по інфраструктурі – питання без відповіді.
Ще на початку 2022 року в Україні працював один великий нафтопереробний завод у Кременчуці та близько 20 міні-НПЗ, які забезпечували країну 20% необхідних нафтопродуктів. Близько 40% імпорту припадало на Білорусь, 30% – на Росію, інше (приблизно порівну) – на Польщу, Литву та морські постачання з Греції, Італії та Іспанії.
Уряд після оптимістичних заспокійливих заяв перейшов до вирішення надскладних і нетривіальних логістичних викликів. Як повідомив під час дискусії на Energy Club перший заступник міністра економіки та торгівлі України Денис Кудін, питання постачання нафтопродуктів в Україну вирішувалось тиждень тому на зібранні міністрів енергетики країн Європи в Польщі.
Важливо розуміти, що в Європі ніхто не чекав на нас з такими об’ємами споживання. Новий запит від України порушує всі логістичні ланцюги, які в імпортозалежній Європі, вибудовувались роками. Європейським компаніям також доводиться перебудовувати свої маршрути поставок.
Взяти до прикладу Польщу, яка в рік споживає 7 млн тонн нафтопродуктів. Вона пообіцяла Україні віддати четверту частину свого Держрезерву. Тобто 3 млн тонн своїх запасів наш союзник тепер має поповнити також за рахунок постачання з інших джерел.
«Ніхто раніше навіть уявити собі не міг, що Україна буде постачати нафтопродукти з Нідерландів …»
На сьогодні, за інформацією Мінекономіки, картина з дизпальним в Україні дещо краща ніж з бензинами. «За дизпаливом ми входимо в баланс споживання, якщо брати місячні розрахунки. У деякі дні поставки перевищують споживання на 20%.
Із бензинами ситуація гірша: поточні обсяги імпорт не покривають потреби. Оператори ринку завжди мали залишки на складах на 15-20 днів реалізації, що перекривало стрибки попиту в окремі сезони. Сьогодні ж в деяких операторів запасів на три дні, а більшість працює з коліс», – констатував Денис Кудін.
Українські консалтингові агенції в енергосекторі пояснюють ситуацію так: вся європейська логістика «заточена» під імпорт дизпалива, як більш критичної позиції для Європи. Відповідно всі потужності в портах (трубопроводи, резервуари) зарезервовані під дизпальне і не можуть приймати бензини. Українські трейдери в таких умовах готові навіть проінвестувати та реанімувати законсервовані потужності для завантаження бензинами.
Дефіцит бензину – не лише українська проблема
У той же час, за прогнозами, у більшості країн Європи зростає споживання бензинів. У Польщі ця тенденція спровокована припиненням постачання скрапленого газу з Росії: у результаті ціни на це паливо зростають, тому споживачі переходитимуть на бензин. У зв’язку з цим для України, постають нові виклики.
Сьогодні українські оператори вишукують будь-які варіанти збільшення поставок палива. Одне з нових логістичних рішень винайшла для себе компанія КLO. Вона здійснила обмін засобами доставки з компаніями-конкурентами. КLO віддала свій парк бензовозів компаніям WOG і OKKO, а ті в свою чергу поділилися вагоно-цистернами. Співвласник АЗС КLO Вячеслав Стешенко розповів: «Ми порахували, що наш бензовоз в місяць робить лише 10 ходок. Однак, якщо цей бензовоз залишатиме ресурс на західному кордоні і не доставлятиме ресурс в центр країни, то він робитиме – 20 ходок. Тому була придумана схема обміну. Бензовози віддали конкурентам, а вони нам вагоно-цистерни. В результаті в Центральну Україну заходить на 300 кубів більше ресурсу, якщо рахувати у бензовозах. Тобто йде боротьба за кожен літр».
Достукатися до споживачів
У критичній ситуації все актуальнішим стає питання зменшення споживання палива споживачами, які не задіяні в роботі критичної інфраструктури та оборонному комплексі.
Провідні експерти ринку закликають до перебудови споживання, тверезої оцінки українцями подій, що відбуваються в країні. Достукатись до споживачів пропонують через публічні звернення уряду та президента. Що стосується ціни та скасування державного регулювання цін, то представники Мінекономіки запевнили, що уряд не дозволить займатись мародерством окремим мережам. Є випадки, коли окремі АЗС на Заході України поставили ціну 75 грн на бензин. Такі продавці пального перевіряються відповідними органами.
«За кожну спалену тонну палива в Україні, окупант має заплатити в десятикратному розмірі»
Не оминемо увагою агресивний рецепт з наповнення країни пальним, яким поділився член правління «Укрзалізниці» Орест Логунов. За його словами, російські виробники контролюють значну частину європейського ринку нафтопереробки та логістичні системи постачальників. І це ризик для України, але він може стати й можливістю. Вона полягає в частковій націоналізації Євросоюзом активів агресора, які виробляють нафтопродукти. Або ж Європа могла б покласти спецобов’язки на російських виробників або тих, які мають російську частку капіталу. «Це своєрідна форма тиску на російських виробників. За кожну спалену тонну палива в Україні, окупант має заплатити в десятикратному розмірі. Зараз ситуація асиметрична. Росія нас бомбить, а ми бігаємо по Європі шукаємо паливо. Треба переставати лікувати гангрену гірчичниками. Треба різати ногу, і бажано, щоб це була російська нога», – вказав Логунов.
Лілія Клочко, для «Главкома»
