Впровадження автоматичної фіксації порушень ПДР та розсилка “листів щастя” стали найбільш резонансною новиною для автомобілістів України за останні кілька місяців. Чи є законні способи їх уникнути?
Поки що система автофіксації працює в пілотному режимі лише у Києві. На даному етапі встановлено 20 камер які контролюють тільки швидкість руху. До 1 травня 2020 року, дати, з якої юридичним власникам авто розсилатимуть “листи щастя”, кількість камер автофіксації має зрости до 50.
Отже, готуватись до “листів щастя” можна вже зараз. Перше, що треба знати – штрафують юридичного власника авто, а не водія, який скоїв правопорушення. Друге, “листи щастя” приходять “Укрпоштою” за адресою реєстрації (пропискою) власника авто. Ну і трете – у випадку неотримання листа він усе одно вважається врученим. Саме такі норми прописні у законі 2262-VIII, який регламентує впровадження автофіксації.
Як бачимо, принцип індивідуальності покарання у випадку з автофіксацією виявився порушеним. Адже штраф може бути виписаний на власника авто, у якого навіть немає посвідчення водія. Отже з такими законами, потрібно боротись і методів боротьби є декілька.
Відміна закону
Закон, який регламентує автофіксацію, на думку деяких юристів, суттєво порушує принципи права та протирічить Конституції України. Це вірно й з точки зору здорового глузду, адже за порушення ПДР повинна відповідати саме та особа, яка скоїла правопорушення.
Аналогічний випадок вже траплявся у судовій практиці Конституційного Суду України. Знаменита “справа Багінського” (номер рішення v023p710-10) призвела в 2010 році до визнання неконституційним і подальшу відміну закону про автофіксацію.
Цілком можливо, що нині діючий закон також буде відмінено Конституційним Судом, але це займе якийсь час. Очевидно також, що для відміни неконституційного закону потрібно, як мінімум, подати позов до Конституційного Суду. Втім, знаючи політичну ситуацію і той факт, що на презентації системи автофіксації був присутній не тільки президент Зеленський, а й міністр МВС Арсен Аваков, шансів на об’єктивне та неупереджене рішення суду лишається небагато.
Відміна постанов
Простим власникам авто можна самотужки відміняти прислані поштою штрафи. Для цього потрібно звертатись до суду, маючи будь-який доказ того, що у момент вчинення правопорушення особа, на яку накладено штраф, не була за кермом. Для подачі такого позову можна навіть не виходити з дому, адже система електронного судочинства вже працює. Достатньо перейти за посиланням https://id.court.gov.ua/, авторизуватись у системі та подати позов. Втім, звернутись до суду звичним “паперовим” методом теж можна.
Належний користувач
У законі прописана норма про “належного користувача”. По суті це особа, яка не є власником транспортного засобу та добровільно зареєструвалась у системі для отримання та сплати штрафів. Процес реєстрації “належного користувача” простий. Зареєструватись можна як самостійно, через “особистий кабінет водія“, так і у Сервісних центрах МВС.
Регламентується процедура реєстрації “належного користувача” постановою кабміну 1197-2018-п. У ній є деякі обмеження. Наприклад у одного транспортного засобу може бути лише один “належний користувач”. Цікаво, що зворотного обмеження немає і один “належний користувач” може бути відповідальним за безкінечну кількість транспортних засобів. Цілком можливо, що ця прогалина стане основою для побудови схем, коли на одну особу без майна та офіційного доходу “вішають” величезну кількість авто. У такому випадку виконавча служба не зможе стягнути з такої особи штрафи.
Антирадари та додатки
Пристрої, які сигналізують про наближення до радарів вимірювання швидкості, називають “антирадарами”, але коректніше їх називати радар-детекторами. Схоже, вони знову будуть популярні серед українських водіїв. На першому етапі камери автофіксації контролюватимуть лише швидкість і у цьому випадку радар-детектор дійсно здатен допомогти. Але у подальшому камери слідкуватимуть і за іншими порушеннями, і тут вже такий пристрій не допоможе.
Стануть у нагоді і мобільні додатки, такі як Google maps, Waze, Яндекс.Карти (працюють лише через VPN) та інші. Суть у тому, що на них будуть позначені місця установки камер і додаток зможе заздалегідь попередити водія про необхідність скинути швидкість.
Приховування номерів
Правила дорожнього руху забороняють експлуатувати транспортний засіб, якщо його номерний знак “закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м“. Тобто використовувати рамки з сітки, оргскла або горизонтальних пластин можна, якщо вони дозволяють прочитати номер з 20 метрів.
Звісно, більшість з цих пристроїв сконструйована на таким чином, що номера добре читаются з землі, але їх важко розгледіти з висоти (камери, як правило, вішають на висоті 4-5 метрів). Формально використання таких пристроїв не є порушенням.
Окремо слід згадати про так звані “перекидні” таблички. Вони дозволяють натисканням кнопки у салоні повністю закрити або замінити номер. Використання таких табличок цілком законне при паркуванні (якщо автомобіль без номерів, на нього навряд чи випишуть штраф за несплату парковки). Але рухатись з закритим номером незаконно.
Хуліганські методи
У країнах Європи камери контролю швидкості іноді розстрілюють з пейтбольних маркерів, пошкоджують дроти зв’язку, або заліплюють об’єктиви наліпками. Звісно, такі методи незаконні і у деяких випадках за подібні дії передбачена адміністративна або навіть кримінальна відповідальність.
Більш просунуті противники автофіксації іноді використовують саморобні технічні засоби, які “глушать” радар, або призводять до некоректних вимірювань (так звані “активні антирадари“). Використання подібних приладів також незаконне, але довести факт такого злочину зможуть хіба що представники “Укрчастотнагляду”, які з усім необхідним обладнанням опиняться на місці злочину під час його скоєння.
Також незайвим буде нагадати, що один комплекс вимірювання швидкості, за інформацією прес-служби KyivSmartCity, вартує близько 1 млн. гривень, і зіпсувати його за допомогою, наприклад, саморобного “активного антирадару” цілком можливо. Але, можливо, доведеться відшкодувавати його вартість.
Дотримання правил
Нічого не порушувати – здавалося б найлегший спосіб уникнути штрафу. Але біда у тому, що зараз обмеження швидкості у населеному пункті – 50 км/год. Навіть на дорогах, що мають відбійник і три або більше смуг для руху в одному напрямку.
Таке обмеження навряд чи можна вважати адекватним, адже за інформацією “Центру організації дорожнього руху” більше 70% водіїв, що рухаються Столичним шосе – порушники. Середня швидкість руху по такій дорозі складає 77,6 – 76,9 км/год. Так рухається потік, тому їхати зі швидкістю 50 км/год у ньому небезпечно.
Отже, дотримання правил, насправді, найкращий варіант, але спочатку варто було б подбати про адекватність самих обмежень швидкості.
