Євросоюз дедалі жорсткіше посилює екологічні вимоги, і вже зрозуміло, що до 2035 року планку викидів хочуть суттєво знизити, через що двигуни внутрішнього згоряння опиняться під серйозною загрозою. Водночас у нових ініціативах Єврокомісії залишили невелику лазівку, яка теоретично може дати шанс окремим нішам.
Найуразливішими виглядають спортивні автомобілі. Доступні хот-хетчі та компактні “заряджені” моделі й без того переживають складні часи через зростання маси, вимоги до безпеки та жорсткі норми викидів. Ринок у них невеликий, а в країнах на кшталт Іспанії домінують кросовери й компактні авто, тоді як спортивні моделі на кшталт Toyota GR Yaris дорожчають, а GR86 чи Alpine A110 продаються з труднощами.
Втім, це не обов’язково означає кінець ДВЗ у спорткарах і сегменті Gran Turismo. Ставку роблять на розвиток технологій, зокрема на синтетичне паливо та нові матеріали з меншим вуглецевим слідом. BMW експериментує з композитами на основі льону замість традиційного карбону, а Skoda демонструвала концепти з натуральними волокнами для зниження CO₂.
Цікавий приклад показав Nissan на Tokyo Auto Salon 2026 з концептом Aura NISMO RS, який виглядає близьким до серійного авто. Він використовує систему e-4ORCE з двома електромоторами – по одному на вісь – у поєднанні з трициліндровим ДВЗ, ймовірно спорідненим із агрегатом від X-Trail. Такий підхід переосмислює роль електротяги в спорткарах: бензиновий двигун відповідає за емоції, а електромотори допомагають відповідати екологічним нормам, зберігаючи повний привід, близько 400 к. с. і масу менш як 1500 кг.
Проте компроміси неминучі: класичні відчуття, звук і “живий” зв’язок з дорогою поступово зникають, поступаючись ефективності. Тож головне питання не в тому, чи існуватимуть спортивні авто після 2035 року, а чи залишаться вони масовими, чи перетворяться на розкіш для обраних на тлі дедалі жорсткіших регуляторних вимог.
