Чому більшість штрафів за неправильну стоянку визнають незаконними

Штрафи за стоянку в заборонених місцях належать до найчастіше скасованих судами. Це не випадковість, а закономірність, зумовлена низькою якістю оформлення постанов. Більшість протоколів поліції мають процедурні порушення або недостатню доказову базу, через що суди регулярно визнають їх незаконними. Судова практика показує, що саме ці справи мають найвищий відсоток успішного оскарження, адже відсутність належних доказів робить такі штрафи юридично вразливими.

Підставою для накладення покарання є частина 1 статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки. Розмір штрафу становить 340 гривень, а у випадку створення перешкод дорожньому руху – 1 445 гривень. Проте на практиці поліцейські часто фіксують порушення без належного підтвердження. Вони обмежуються кількома фотографіями або коротким відео, які не доводять факт стоянки понад п’ять хвилин.

За правилами дорожнього руху стоянка – це припинення руху транспортного засобу на час більше ніж п’ять хвилин, якщо вона не пов’язана з посадкою пасажирів чи розвантаженням. Щоб довести факт порушення, інспектор має зафіксувати саме тривалість стоянки. Безперервний відеозапис протягом усього періоду зупинки є єдиним належним доказом. Якщо ж відео обривається або триває лише кілька секунд, суд не визнає його достатнім доказом.

Постанова поліції сама по собі не є доказом правопорушення. Це лише документ, який повинен ґрунтуватися на підтверджених фактах. Часто у постановах містяться лише загальні фрази на кшталт “стояв під знаком 3.35”, без опису обставин, тривалості стоянки чи посилання на технічні засоби фіксації. Такі дії суперечать вимогам статті 283 КУпАП і стають підставою для скасування штрафу.

Суди послідовно виходять із принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а доведення правопорушення є обов’язком органу, який його фіксує. Якщо поліція не надає безперервного відеозапису або доказів тривалості стоянки, провадження закривається. Судові рішення підтверджують цю позицію, підкреслюючи, що формальний підхід інспекторів підриває довіру до системи контролю.

Для зміни ситуації поліція повинна встановити чіткі стандарти фіксації правопорушень, запровадити службові інструкції щодо ведення відеозапису та забезпечити належний контроль за роботою інспекторів. Поки ж більшість постанов ухвалюється поспіхом, без перевірки фактів, що призводить до масового скасування штрафів у судах. Це не лише створює правову невизначеність, а й шкодить авторитету правоохоронних органів.