ЗАЗ-966В – диво радянського автопрому

0
3936

Ось воно, чудо радянського автопрому, дивлячись на яке не можна не посміхатися! Моя хвороба маркою ЗАЗ почалася ще в 2009 році, коли з друзями придбав «Запорожець 968А» для того, щоб дізнатися будову авто, покриття гайки і зайнятися «тюнінгом». Будову дізналися, гайки покрутили, попрацювали з усіма можливими матеріалами. І в той момент я зрозумів, що хочу власний «Запорожець», і був рішуче налаштований на те, що він буде в оригінальному стані.

До того, як цей автомобіль потрапив до мене в руки, був куплений ще один екземпляр, але в процесі його реставрації були знайдені неприємні моменти з кузову. Загалом, не критичні, але непорівнянні зі словом “оригінал” і “ідеал”. І ось, коли я вже зневірився, мій товариш Павло пропонує придбати його 966В. Ну як тут відмовитися?

Автомобіль зійшов з конвеєра Запорізького автомобільного заводу в 1972 році. Це був останній рік виробництва 966-ї моделі. Буква «В» в марці автомобіля означає «тимчасовий», вказуючи на те, що силовий агрегат МеМЗ-966В («тридцятка») обсягом 887 см³ і потужністю 27-30 к. с. незабаром буде замінений на новий, потужністю 40 к. с., спеціально розроблений для даної моделі автомобілів. Машина була в дуже непоганому стані зовні, і єдиним мінусом було те, що в ній був відсутній двигун з коробкою передач. Вже тоді я вирішив шукати і встановлювати двигун 40 к. с. з огляду на те, що він практичнішим буде в ремонті, адже ще багато запчастин на нього продається і, звичайно, збільшити в потужності. Руки попереднього власника внесли деякі зміни в конструкцію і зовнішній вигляд автомобіля (огидне фарбування, шматки гуми замість килимка і так далі), але в цілому він був у дуже непоганому стані. Іржі на кузові не було. Трохи корозії в салоні під килимками, але вона була некритична і поверхнева. До речі, зварювання кузова не було. У жовтні 2011 року ми успішно потиснули один одному руки і перевезли авто з села до мене в гараж.

Читайте також  10 німецьких автомобілів, від покупки яких краще відмовитися

З новими силами і прагненням до мрії я розпочав реставрацію автомобіля. З огляду на те, що тоді він був ще червоного кольору, отримав прізвисько «Червоний жовтень». Машина була повністю розібрана до гвинтика, і кузов виїхав до фарбування. Вже тоді я був упевнений, що хочу саме двоколірне авто, але з основним кольором в підсумку мені допоміг визначитися знайомий маляр Андрій. Поки кузов набував новий вигляд, я доукомплектовував автомобіль.

Частина запчастин дісталася від попереднього власника, але більшість ще належало знайти. В основному пошуки велися на українському «ЗАЗ-форумі», присвяченому автомобілям «Запорожець». Передня нова решітка була куплена в Польщі. За можливості їздив до Києва і забирав посилки з запчастинами.

Останнім придбанням там була нова коробка передач. Взагалі, треба було бачити обличчя прикордонників, які не розуміли, навіщо такий великий шматок незрозумілого і старого заліза перетинає кордон Україна – Білорусь. Подив викликали і слова друга, який пояснював, для чого це і чому.

Переглянувши різні статті з реставрації, начитавшись дослідів автовласників, вирішив, що все буду робити серйозно. Відсортував всі металовироби та доукомплектував їх відсутніми, а після віддав на гальванічне покриття (цинком).

джерело

Головний редактор видання UaMotors. Захоплюєтся технологіями та новими автомобілями.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.