Toyota C-HR завоювала прихильність серед російських автомобілістів завдяки сміливому дизайну, проте за виразною зовнішністю криються певні компроміси. Як пояснює комерційний директор маркетплейсу Fresh Євген Житнухін, на ринку переважно представлені машини першого покоління з Японії. Їхній динамічний силует обертається не найзручнішою ергономікою: задні вікна надто малі й нагадують кватирки, а низька лінія даху залишає мало простору для пасажирів другого ряду, через що високим людям там буде тісно. Об’єм багажника теж доволі скромний – приблизно 300 літрів.
Найпоширеніші версії – передньопривідні гібриди з 1,8-літровим двигуном на 98 к.с., які приваблюють економічністю: витрата пального тримається на рівні близько 7 л/100 км. Водночас покупцям варто звертати увагу на стан тягової батареї, адже її ресурс зазвичай менший, ніж у електродвигуна, хоча до пробігу у 150 тисяч кілометрів серйозні проблеми трапляються рідко. Тим, хто шукає повнопривідну версію, доступний варіант із турбованим 1,2-літровим мотором на 116 к.с., проте в усіх модифікаціях встановлюється лише варіатор.
Слабким місцем моделі вважають мультимедійну систему, яка схильна до зависань і часом потребує не лише перезавантаження, а й перепрошивки. Підвіска загалом витривала й здатна без серйозного ремонту витримати до 150 тисяч кілометрів пробігу, однак стійки стабілізатора часто доводиться міняти раніше.
Хоча C-HR не можна назвати практичним кросовером, він приваблює стильним дизайном та економічними двигунами, а при грамотному виборі та належному обслуговуванні може стати вдалою покупкою.
