Стоянкове гальмо є обов’язковим елементом будь-якого сучасного автомобіля. Воно потрібне не лише для паркування, а й може стати рятівним у разі відмови основної гальмівної системи. Проте чимало водіїв користуються цим механізмом неправильно, через що він виходить з ладу значно раніше, ніж передбачено конструкцією. У результаті вже до пробігу у 100-150 тисяч кілометрів власникам доводиться міняти елементи системи, хоча вони розраховані на значно довший термін служби.
Найбільше помилок трапляється при експлуатації класичного механічного “ручника”, де все залежить від дій водія, а не електроніки. Якщо тягнути важіль із надмірним зусиллям, виникає надлишкове натягування тросів, що призводить до їх розтягування. У такому випадку додатково перевантажуються колодки та інші деталі. Не менш небезпечною є й надто слабка затяжка, коли колеса фактично не блокуються, і автомобіль може покотитися з ухилу. Оптимальним вважається підняття важеля до моменту, коли відчувається фізичне зусилля. У справних системах зазвичай вистачає двох-трьох клацань, на авто з більшим пробігом важіль може підніматися до середини, але точно не до крайньої точки.
Багато водіїв помилково одразу міняють троси чи інші елементи, коли “ручник” починає працювати гірше, забуваючи про можливість регулювання. У деяких машинах воно здійснюється знизу, з-під днища, в інших – через салон після зняття декоративного кожуха. Правильне регулювання здатне значно продовжити термін служби механізму.
Окрему увагу варто приділити експлуатації взимку. Стоянкове гальмо в холодну пору теж потрібно використовувати, але з обережністю. Найчастіша проблема – примерзання колодок до барабанів чи дисків. Щоб уникнути цього, після зупинки варто дати гальмівній системі охолонути протягом кількох хвилин, а вже потім піднімати “ручник”. Якщо зробити це відразу, на ранок можна отримати заблоковані колеса. Нерідко водії роблять ще одну серйозну помилку – починають рух із піднятим стоянковим гальмом, що призводить до швидкого зносу та поломок.
