Протектор шини – це не просто малюнок, а ретельно прорахований елемент, що відповідає за безпеку та керованість автомобіля. Залишкова глибина протектора – це відстань між найвищою і найнижчою точкою малюнка, що вимірюється в міліметрах.
Для різних типів транспорту та сезонів встановлені свої мінімальні значення: для легкових авто влітку – не менше 1,6 мм, для зимових шин – не менше 4 мм, причому зимова гума обов’язково повинна мати маркування у вигляді сніжинки на фоні гори (3PMSF). Позначення M+S зустрічається часто, але воно не гарантує придатність покришки для зими – важлива саме «сніжинка».
Стан протектора впливає на здатність шини відводити воду і запобігати акваплануванню. На сухому асфальті площа контакту з дорогою майже не змінюється в міру зношування, проте із зменшенням глибини малюнка погіршуються зчіпні властивості через зміну складу гуми в нижніх шарах. Навіть якщо пляма контакту не стає меншою, «лиса» шина втрачає ефективність, особливо на мокрій або слизькій поверхні.
Перевірити залишок протектора можна різними способами: спеціальним глибиноміром, звичайною лінійкою, монетою або вбудованим індикатором зносу, які є на багатьох сучасних покришках. Деякі виробники наносять на протектор спеціальні мітки або смужки, які підкажуть, коли настав час міняти гуму.
Важливо пам’ятати: своєчасна заміна шин із зношеним протектором – запорука вашої безпеки на дорозі. Не варто покладатись тільки на зовнішній вигляд – краще регулярно вимірювати глибину та орієнтуватися на встановлені норми.
