Як СТО «розводять» водіїв на гроші

Ремонтники роблять це за різними схемами й у майстернях абсолютно всіх класів – від гаражних до станцій міжнародних компаній.

У великих автосервісах за найменшої неполадки пропонують міняти цілі вузли. Нерідко беруться змінювати ненові деталі, які можуть ще працювати протягом року-двох.

У гаражних майстернях здебільшого можуть зумисне пошкодити якусь недорогу деталь при ремонті, аби потім встановити свою за більшу вартість.

Найбільше переплачують за ремонт водії-початківці й жінки.

Нерідко клієнтові нав’язують так зване технічне обслуговування  після 2 тис. км пробігу із заміною мастила й фільтра в офіційного дилера. По-перше, воно не є обов’язковим. Окрім того, дилери твердять, що мастила обов’язково треба купувати у них, інакше – відмова у гарантії двигуна. Насправді це не так. Можна прийти і зі своїм мастилом, пред’явити сертифікат відповідності, а в разі несправності – нехай самі роблять експертизу та з’ясовують, що двигун погано працює саме через мастило.

Також краще перед заїздом до офіційного дилера на ТО робити відмітки на фільтрі, аби після проведення робіт пересвідчитись у заміні.

На «офіційних» СТО майже ніколи не міняють й гальмівну рідину, яку регламентовано оновлювати на 60-90 тис. км. Просто доливають трохи нової для візуального ефекту. А на складах багато неврахованої, списаної рідини, яку потім продають торговцям.

Найбільше наживаються на діагностиці й ремонті ходової частини. Для більшості водіїв ходова частина – це чорний ящик. Якщо по дисках видно, що подряпані й м’яті, значить, власник ям не минає. А значить, можна говорити про заміну стійки стабілізатора та рульового наконечника. При цьому в порядку речей є установка старих деталей.

Якщо власник машини скаржиться на проблеми, то з нього беруть ще більше грошей. Такі потенційно готові платити за ремонт. Їм легше щось запропонувати. Найчастіше впарюють чистку карбюратора, перепрошивку центрального блоку управління.

Під час кузовного ремонту на фірмових СТО можуть взяти гроші за зйомку-установку деталі. Насправді її не зніматимуть. Найчастіше це стосується зйомки дверей і скла. Так на порожньому місці заробляють до тисячі гривень. Також під час кузовного ремонту на сусідню деталь можуть лише розпилити фарбу, а візьмуть гроші за її пофарбування, підготовку до цього, підбір фарби й полірування. Таке буває, коли вдарене одне крило. Нерідко пропонують зробити перехід фарби на двері, аби свіжопофарбована деталь не була помітною.

Загалом основні методи обману:

• шахрайство при заміні мастил та інших технічних рідин;
• обман при встановленні деталі, найпопулярніше – заміна справної на іншу;
• безпідставне затягування ремонту при оплаті нормо-годин. Навіть, якщо з клієнтом обговорені роботи, які необхідно виконати, кінцевий рахунок може бути збільшений через «неочікувані» складнощі. Мовляв, їх подолання вимагало значно більше часу, тож його необхідно оплатити;
• завищення необхідного обсягу робіт. Недобросовісні механіки можуть «намалювати» проблему серйознішою.