Причини, через які більшості водіїв не потрібні швидкі позашляховики

Мода на позашляховики масово стартувала наприкінці 90-х рр. з появи Mercedes-Benz ML W163. Потім свої моделі випустили й інші імениті виробники. У той час позашляховики створювалися для підкорення складних доріг і справжнього оффроуда. Зараз більшість позашляховиків трансформувалися в ефектні кросовери, які навряд чи можуть проїхати по сільській дорозі. Зараз мода диктує інші правила – автомобілісти обирають продуктивні, швидкі та динамічні SUV замість реальних підкорювачів бездоріжжя. У підсумку ринок наповнився спортивними кросоверами, які насправді не потрібні більшості водіїв.

Безпека

Найбільший парадокс позашляховиків полягає в тому, що багато хто купує їх через безпеку, яку вони забезпечують. Але насправді SUV набагато менш безпечні, ніж спортивні автомобілі. Одна з причин полягає у високому центрі ваги, через це позашляховик стає менш стійким на дорозі. Високі автомобілі навіть із жорсткою спортивною підвіскою набагато легше перевертаються в аваріях або при різкій зміні напрямку руху.

Властивий позашляховикам високий центр ваги ще означає неможливість плавного перенесення ваги, чим так славляться легкові автомобілі. Складні системи безпеки роблять свою роботу, але в більшості випадків навіть швидкі позашляховики не здатні імітувати ходові якості спортивного автомобіля.

Економічність

Як правило, позашляховики мають гіршу аеродинаміку порівняно з легковими автомобілями. Тобто SUV більше намагається “розсікати” повітря під час руху. SUV вищий і важчий. На аеродинамічний коефіцієнт, зокрема, впливає високий дорожній просвіт, який у позашляховиків більший, ніж у звичайних автомобілів. Природно, це призводить до того, що позашляховики менш економічні. Особливо це помітно на прикладах легкових і позашляхових моделей, які створені на одній платформі. Alfa Romeo Stelvio побудований на базі седана Giulia. Обидва автомобілі отримали однакові трансмісії. “Заряджена” 280-сильна Giulia споживає близько 7 л на 100 км. А позашляховик Stelvio – вже близько 9 л/100 км.

Розміри

Навіть найшвидші позашляховики – це все ще не спортивні автомобілі. Поєднання великих розмірів із величезними колесами часто виявляється невигідним для міських вулиць. Колія на смугах для руху, як правило, виявляється вужчою, ніж колісна база позашляховика, тому автомобіль змушений раз у раз “зісковзувати” в неї. У мегаполісах складніше припаркувати громіздкий автомобіль – паркувальні місця то за довжиною, то за шириною виявляються малі. У випадках, коли потрібно об’їхати перешкоду на смузі, доводиться повністю вирулювати в іншу смугу руху замість того, щоб прослизнути між ними.

Видимість

Висока посадка і велика кількість вікон мають покращувати оглядовість, але через розміри позашляховика цього недостатньо. Це особливо актуально для SUV із квадратним дизайном кузова. Водієві просто не видно, що ховається під капотом – діти, тварини, м’ячики, ями. Для спортивних позашляховиків характерні подушки безпеки, заховані в передніх і бічних стійках автомобіля – шторки. Це, безумовно, важливий елемент, але ще й погіршує оглядовість, розширюючи стійки перед очима водія. У підсумку автомобіліст може не помітити за ними людину, велосипедиста або інші перешкоди.

Керування на швидкості

Деякі сучасні позашляховики здатні змагатися з суперкарами, особливо коли йдеться про час розгону до 100 км/год. Наприклад, Porsche Cayenne Turbo GT 2022 року випуску розганяється до “сотні” за 3,2 секунди і розвиває максимальну швидкість 300 км/год. Для порівняння, аналогічний за потужністю і набагато легший Porsche Carrera GT розганяється до 100 км/год за 3,5 секунди.

Однак через вищий центр ваги, гіршу аеродинаміку і більшу вагу позашляховики менш слухняні на високих швидкостях, не кажучи вже про те, що їм важче розганятися після 16 км/год. Ситуація погіршується, коли водій намагається змінити напрямок руху на високій швидкості, оскільки позашляховикам не вистачає врівноваженості звичайного потужного автомобіля.

Позашляхові здібності

Як би виробники не називали свої моделі, але спортивні позашляховики навряд чи можуть добре продемонструвати себе на оффроуді. Навіть нові славнозвісні “пройдисвіти” від Land Rover ризикують подряпати свій дорогий хром і металеве покриття кузова, пробити модні низькопрофільні шини, погнути сяючі легкосплавні диски. Насправді більшість сучасних позашляховиків, як продуктивних, так і ні, є лише блідою імітацією своїх суворих попередників, що без проблем можуть вирушити в болота, броди чи багнюку. Сучасні позашляховики надто спортивні та все ж орієнтовані на трасу. Тому не варто спокушатися назвою “позашляховик” для, наприклад, Lamborghini Urus. За ним навіть не доведеться викликати трактор, щоб витягнути з глибоких багнюк, бо Urus навряд чи добереться навіть до початку хоч якогось бездоріжжя.

Продуктивність

Оскільки виробники автомобілів встановлюють один і той самий двигун на різні моделі, стає зрозуміло, де конкретний силовий агрегат працює найкраще. Двигун V8 Hellcat від Chrysler використовується в найрізноманітніших моделях, серед яких Dodge Challenger і Charger. За потужності 717 кінських сил і 881 Нм крутного моменту обидва автомобілі розганяються до “сотні” на 0,3 секунди швидше, ніж Jeep Trackhawk, оснащений тим самим V8. Повний привід Trackhawk допомагає йому бути більш стійким, але різниця в 19 км/год у швидкості на трасі на користь Challenger свідчить про аеродинамічну перевагу легкових автомобілів порівняно з позашляховиками.