На будь-якому автомобілі з часом починають з’являтися маленькі плями іржі. Антикорозійне покриття, очищення кузова, фарбування по іржі – на жаль, власникам машин доводиться займатися всім цим.
Але чому ж проблему не вирішити докорінно?
Адже людству вже давно відома нержавіюча сталь.
Ще 1913 року британський самоучка-металург Гаррі Брірлі представив на ринок новинку – чудовий сплав. Сталь, але на ній ні плям, ні іржі. Концентрація хрому створює на поверхні оксидну плівку, що захищає від корозії довгі роки.
Чому ж не робити кузов авто з нержавіючої сталі? Адже за сто років її виробництво багаторазово покращало, та й ціна її вже не настільки велика, як раніше.
Чому ж ножі, мийки, бритви та крани можна, а кузов для авто не можна?
Чи пробував хтось робити машини з нержавіючої сталі?
Сяй!
Авто з нержавіючої сталі на ринку вже були. І зарекомендували себе чудово.
Ще 1936 року було створено Ford V8 Tudor Deluxe. Зробили 6 експериментальних машин, 4 з яких живі й досі.
І виглядають чудово!
Відчуття, що на кузов машини натягнута плівка кольору металік. Кузов гладкий, блискучий, розкішний. За 84 роки на машинах не з’явилося іржі, вони, як і раніше, блискучі. Кузову тільки іноді необхідне полірування. Його не бере ні волога, ні реагенти.
Машини мали один мінус — на дорогах вони сяяли на сонці як прожектори.
Але, по-перше, це було зроблено спеціально. Експериментальні авто було зроблено для рекламної акції, вони мали привертати увагу. Так металургійна компанія рекламувала нержавіючу сталь.
По-друге, проблема цілком вирішується обробкою поверхні.
Але Ford V8 Tudor Deluxe так і залишився рекламним ходом. Навіть те, що машини чудові і через 84 роки, не спонукає виробників відмовитися від іржавих і гниючих з часом кузовів.
Невже ніхто не намагався запустити нержавіючі автомобілі в серію?
Витиснення з ринку
Одного разу такий експеримент все ж таки був.
Революціонер у світі автобудування Джон Делоріан, пішовши з величезним скандалом із Дженерал Моторс, збудував в Ірландії свій завод. Він вирішив втілити всі інноваційні розробки того часу в спорткарі DeLorean DMC-12. Не все вийшло технічно, але корпус із нержавіючої сталі вийшов відмінним. Машини, що не бояться корозії, пішли на американський ринок у кількості кілька тисяч штук.
Але Делоріана зі скандалом розорили та змусили припинити виробництво. Справа була не в нержавійці, а у глобальному конфлікті з Дженерал Моторс. Ходили чутки, що гігант пішов навіть на фальшування кримінальної справи проти Делоріана.
Як би там не було, разом із розоренням Делоріана припинився випуск єдиного серійного автомобіля із нержавіючої сталі.
Зате машина зіграла свою зіркову роль у легендарному фільмі “Назад, у майбутнє!”.
Чому ж ніхто з виробників не хоче випускати автомобілі з нержавіючої сталі та ощасливити власників корпусом, що прослужить десятки років?
Епоха швидкого споживання
Виробникам це не потрібне. Переобладнання підприємств виллється у суттєві витрати. А через довговічність кузова, багато хто користуватиметься авто десятки років, перебираючи тільки двигун і ходову частину. Попит упаде, покупка нових авто різко скоротиться. Навіщо виробникам самим обрушувати і так складний ринок?
Тому вони вважають за краще випускати кузови, які гарантовано змусять власників згодом змінити автомобіль.
