Автопром цієї країни у тому вигляді, в якому ми його знали останні півстоліття, має всі шанси зникнути. Таке припущення роблять песимістично налаштовані автоексперти. Їх сценарій портал Avtosota не вважає малореальним, але точно вартим для ознайомлення.
Непрямим показником проблем у німецькому автопромі цілком можна вважати його поточні експортні показники. Відомо, що до 20% промислової продукції, що вивозиться з Німеччини, припадає на автомобільні двигуни. З початку 2023 року постачання моторів до Китаю знизилися відразу більш ніж на чверть.
Перехід всього і вся в автопарку ЄС (і Німеччини зокрема) на електротягу багатьом видається чимось на кшталт шансу для місцевого автопрому рвонути у майбутнє. Ключем до нього вважається літій, з якого виготовляють тягові акумулятори електрокарів. Однак своїх – пристойного обсягу – родовищ літію на території так званої старої Європи немає. А його ціна на міжнародних ринках злетіла з 12 000 доларів за тонну карбонату літію на початку 2021 року до 83 000 доларів за тонну. Головні постачальники металу — Китай та низка країн Південної Америки. Причому, як з’ясовується, китайський капітал контролює неабияку частину компаній, які видобувають літій у всьому світі. Тобто і перехід на електротранспорт явно не витягне німецький автопром.
І в Німеччині вимальовується більш ніж зрима перспектива перетворитися на батьківщину дорогих легковиків.
Всім іншим автомобільним брендам Європи навіть такий вихід із ситуації «не світить». І це стосується, до речі, не лише німецьких, а й машин, що випускаються у Франції, Італії, Румунії.
А тому вихід у німецького (і європейського взагалі) автопрому залишається один: тікати з рідного дому! Тобто закривати виробництво, що стає збитковим, у Старому Світі і переносити його в той же Китай. Не лише тому, що там величезний авторинок. Просто подітися більше нема куди. У США бюджетна Dacia Logan або компактний VW Golf зацікавлять хіба що невелику купку «тонких поціновувачів». На азіатських та близькосхідних ринках багато не наторгуєш. Індія? Але там ринок «бюджеток» і так уже дуже конкурентний.
Виходить, що легендарні німецькі автомобільні марки найближчим часом залишаться «німецькими» лише з погляду штатних маркетологів. Левова частка випуску машин може непомітно для публіки плавно перетекти до КНР. Тим більше, що «плацдарми» – серйозні промислові потужності та дизайн-центри – є там у всіх «німців».
