У липні 1992 року «АвтоКрАЗ» привіз на німецький Нюрбур, мекку трак-рейсингу, не просто гоночний тягач, а перший в її історії спортпрототип.
З середньомоторним компонуванням та двигуном від танка Т-64 та задньою незалежною підвіскою КрАЗ поїхав до Німеччини.
Не зважаючи на глобальні зміни в конструкції, шлях від первісної ідеї до реалізації її в металі був найліпшим – 7 місяців. Надпотужну раму вкоротили та максимально полегшили. Видалили підрамник для сідла, а саме сідло замінили алюмінієвим муляжем. З пластика виготовили передні крила і капот інтегрального типу, під яким… нічого не було.
Кременчужани не стали наступати на граблі, як МАЗ і КамАЗ, які намагалися підвищити потужність звичайних ярославських дизелів V8.
КрАЗ взяв в якості з мулового агрегату танковий 5ТДФ з двома колінвалами та двома поршнями в кожному циліндрі, виробництва харківського заводу ім.Малишева.
Шляхом перенастроювання паливної системи та зміни турбіни потужність 500-сильного турбодизеля довели до 1000 к.с. Для порівняння: мотори лідерів тоді видавали близько 1300-1500 к.с.
При важкому силовому агрегаті про класичне переднємоторне компонування не могло бути й мови. І кременчужани першими в вантажному спорті встановили двигун в базі, досягнувши чудового результату: центр тяжкості опустився нижче осі колеса.
Благо новий техрегламент, який вступив в силу в 1991 році, дозволяв настільки серйозні зміни в базовій конструкції.
Щоб зупинити багатотонну машину, що розганяла до 100 км/год за 12 секунд, знадобилися пневматичні дискові гальма Lucas і ABS від Knorr Bremse.
Випробування почалися вже восени 1991 року. Але з кожним колом на автодромі «Чайка» проблем ставало все більше. Доводилося переробляти буквально все, аж до підшипників. Один з яких і став для Кразівців каменем спотикання.
«Зелений крокодил»
Сказати, що приїзд українців справив в Нюрнберзі фурор – значить не сказати нічого.
Вітер з боку СНД все дужчав. Європейські фірми з побоюванням, а організатори та вболівальники в передчутті сенсації ворожили: кого ж ще він принесе. Адже МАЗ і ЗІЛ на серійних, хоча і доопрацьованих машинах щосили відбирали очки у претендентів на медалі, а тут – справжній прототип.
Початок кінця
І ось настала субота – день першої гонки.
Утробно гарчав, немов розлючений динозавр, КрАЗ-5640 почав обходити на поворотах одного суперника за іншими. Щоб на прямих знову відкотитися назад.
Справа в тому, що на тренуваннях танковий «двотактний» відчайдушно димів (чого не змогла запобігти навіть 400-міліметрова випускна система).
А оскільки в гонках чорний вихлоп заборонений, після кваліфікації судді попередили кременчужан: «…у нас так їздити не можна».
Проте, стартувавши 10-м номером, КрАЗ фінішував 7-м. І потрапив у фінал недільної гонки, за яку нараховувалося вдвічі більше очок.
Втім, це вже не мало особливого значення – виявилося, що «зелений монстр» поранений, причому серйозно: не витримавши навантажень, розвалився підшипник на маточині задньої осі.
Організатори, щоб не втратити такого колоритного учасника, запропонували (безкоштовно) гелікоптер, щоб злітати до Східної Німеччини, де в пам’ять про «обмеженому контингенті радянських військ» залишилося чимало КрАЗів. На жаль, підшипник, як і більшість агрегатів, не була серійним, а унікальним, виготовленим в єдиному екземплярі.
У глухому куті
Незважаючи на те, що з першого етапу кременчуцька вантажівка вибула, «АвтоКрАЗ» отримав запрошення від організаторів залишилися етапів серії.
Довше інших вірили в КрАЗ німці, ще п’ять років що надсилають програми, інформували про зміни в техрегламенті напередодні сезонів гонок.
У 1993-му році в щорічнику, що випускається організаторами трак-рейсингу, був опублікований великий знімок де димить гоночний КрАЗ, перекреслений жирним хрестом з написом «No black smoke» («Чорний дим заборонений»).
На жаль, це був останній раз, коли його бачили в справі.
Що зараз?
Не зважаючи на такий сумний кінець, ця машина отримала друге життя вже у 2017 році. Дивом уцілілий ралійний КрАЗ за 20 років, вже потужністю 1500 кінських сил, буде відновлений для ретрошоу.
