Узимку, коли розмітка засипана снігом та навесні, коли вона у багатьох місцях стерта, це питання набуває особливої актуальності. Тож розберемось, чи може нести водій відповідальність за порушення вимог розмітки, якої не видно.
Перше, на чому варто наголосити, це те що вимоги дорожньої розмітки повинні дублюватися дорожніми знаками. У ДСТУ який це регламентує чітко сказано: «на ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки». Тобто за логікою, ситуацій коли водій має орієнтуватись на одну лише розмітку, виникати не повинно. Але на практиці це не завжди так.
Подвійна суцільна
Найпростіший приклад – подвійна суцільна лінія розмітки. Так, на перехрестях або заїздах у двори та на прилеглі території можуть бути встановлені забороняючі або наказові дорожні знаки, які дублюють вимоги розмітки, але знаку який забороняє обгін (маневр пов’язаний з виїздом на зустрічну смугу), швидше за все не буде. Однак тут все однозначно: слід керуватись пунктом ПДР 14.6 (е) який забороняє обгін “на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку”.
При цьому визначати кількість смуг буває непросто. Пункт 11.1. ПДР сформульовано наступним чином: “кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності – самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними”. Тобто якщо дорога повністю засніжена і знаків немає, водій мусить самостійно визначити кількість смуг на ній.
Навіть якщо розмітки не видно, а знаків які забороняють обгін, немає, краще керуватись здоровим глуздом і не ризикувати
Якщо водій помилиться з визначенням кількості смуг і виконає обгін там, де має бути подвійна суцільна лінія розмітки, швидше за все, поліція за такий маневр зупинить водія і вірогідність того, що інспектор випише, штраф досить висока. Звісно, якщо у водія будуть докази у вигляді показань відеофіксатора або фото стану дорожньої розмітки, таку постанову можна оскаржити у суді.
Втім, особливості українського правосуддя наступні: за звернення з подібним позовом до суду потрібно заплатити 454 гривень судового збору. Це більше, ніж сума штрафу за перетин подвійної осьової (340 грн). Якщо водій справу виграє, судові витрати компенсує той, хто справу програв. Якщо ні – і збір і штраф оплачує водій.
Звуження дороги та зменшення кількості смуг
У більшості випадків місця, де дорога звужується і кількість полос на ній зменшується, позначені відповідними дорожніми знаками. Однак якщо знаків немає, слід користуватись правилом “правої руки”: “За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч”.
Камери автофіксації
Зараз за допомогою камер виписують штрафи автовласникам не лише за перевищення швидкості, але й за рух смугами громадського транспорту, які за шириною у деяких місцях понад шість метрів (удвічі ширші за звичайні смуги руху). Відповідно, розмітку, яка відокремлює таку смугу, водію теж потрібно бачити. Якщо її не видно, а знак про її наявність встановлено – визначати самостійно, “на око”.
Ширина смуг громадського транспорту часто буває надлишковою. Коли дорога вкрита снігом дуже складно визначити її межі.
Якщо власник авто отримав штраф з камери, де не видно ліній розмітки, а з правого боку від машини є достатня кількість місця для проїзду автобуса – можна сміливо звертатись до суду. Умови з судовим збором такі самі, але шансів виграти більше, бо відео завжди є і знято воно самими силовими структурами. Окрім того, механізм накладення штрафів автофіксації має явні протиріччя з Конституцією України і цим також можна скористатись. Нагадаємо, що Конституційний Суд України вже понад півтора року займається розв’язанням цього питання.
Грунтові дороги
Якщо дорога зсипана снігом, буває непросто визначити тип покриття
Коли дорога засніжена, буває непросто визначити, чи має вона тверде покриття. Це важливо, адже дороги з покриттям вважаються головними відносно грунтових. Якщо ж дорожні умови не дозволяють це визначити, а не перехресті не встановлено відповідних дорожніх знаків, слід керуватись пунктом ПДР 16.12. “На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух”. Втім, якщо виявиться, що якась з доріг все-таки була грунтовою, потрібно буде мати докази у вигляді фото або відео.
