На дорогах водії часто стикаються з питаннями від поліцейських на кшталт: “Куди прямуєте?” або “З якою метою їдете?”. Багатьом це здається втручанням у приватне життя, адже закон не зобов’язує водія відповідати на такі запитання. Втім, як пояснює автоюрист, у більшості випадків ці слова мають інше призначення і не пов’язані з цікавістю до особистих справ.

Головна мета поліцейського – оцінити стан водія за кермом. Коли людина опускає скло, поліцейський може за запахом у салоні зрозуміти, чи вживав водій алкоголь. Це дозволяє швидше виявити потенційно нетверезих кермувальників. Якщо характерних запахів немає, увага перемикається на поведінку: заплутана мова, уповільнені реакції або, навпаки, надмірна збудженість можуть вказувати на сп’яніння чи стрес.

Зовнішній вигляд теж відіграє роль. Почервоніле обличчя, неприродно розширені або звужені зіниці – усе це може стати підставою для додаткової перевірки. Досвідчені працівники поліції часто здатні за коротку розмову чи один погляд запідозрити, що водій перебуває під дією алкоголю або наркотиків.

Іноді ж такі запитання можуть мати прихований підтекст – щоб перевірити, наскільки водій наївний, розгублений чи готовий піти на компроміс. Це створює ризик маніпуляцій і навіть спроб тиску. Тому фахівці радять не вступати в зайві розмови, не демонструвати емоцій і не конфліктувати. Варто зберігати спокій, ввічливо відповідати лише на суттєві питання і, за можливості, фіксувати розмову на телефон.

Якщо поліцейський висуває безпідставні звинувачення, важливо реагувати впевнено й аргументовано, посилаючись на норми закону. У разі натяків на хабар доцільно перепитати спокійно та прямо: “Ви маєте на увазі грошову винагороду?”. Така реакція зазвичай одразу змінює поведінку поліцейського, знижує ризик тиску і допомагає уникнути конфліктної ситуації.