Дизельгейт все: знайдено винних у найбільшому скандалі

Свого часу Audi та Volkswagen Auto Group домінували на ринку дизельних легкових автомобілів. Просуваючи екологічно чисті дизельні двигуни як доступну альтернативу гібридним та електричним транспортним засобам, компанія продала 70 відсотків дизельних автомобілів на ринку США. Потім автовиробників упіймали на шахрайстві під час тестування викидів транспортних засобів, що призвело до одного з найбільших автомобільних скандалів цього століття, яке отримало назву “Дизельгейт”.

І ось настала кульмінація цієї події – колишній керівник Audi Руперт Штадлер зізнався у шахрайстві та допомагав приховувати скандал із викидами дизельного палива Volkswagen. Колишній генеральний директор перебуває під судом за шахрайство з 2020 року через його роль у скандалі після того, як материнська група Volkswagen та Audi визнали у 2015 році використання нелегального програмного забезпечення для обману тестів на викиди.

Ульріке Толе-Гролле, член ради захисту Штадлера, зачитала в суді заяву, в якій вказувалося, що колишній генеральний директор Audi не знав про те, що з автомобілями здійснювалися незаконні дії та постраждали покупці. Проте він визнав це як можливість і прийняв цей ризик. 

Заява була очікуваною після того, як головуючий суддя повідомив на початку цього місяця, що Штадлер отримає умовний тюремний термін до двох років та штраф у розмірі 1,1 мільйона євро. Щоб отримати умовний термін, Штадлеру довелося зізнатися у своїй участі у скандалі та зізнатися у звинуваченні у шахрайстві з необережності.

За словами прокурорів, інженери маніпулювали двигунами таким чином, щоб вони відповідали допустимим значенням викидів вихлопних газів на випробувальному стенді, але не на дорозі. Штадлера звинуватили в тому, що він не зміг зупинити продаж автомобілів після того, як про скандал стало відомо.

Прокуратура вимагала 2 мільйони євро, посилаючись на зарплати Штадлера в Audi та Volkswagen, а також на його фінансові активи та активи у сфері нерухомості. Команда Штадлера спочатку стверджувала, що 1,1 мільйона євро — це надто багато, оскільки він не мав поточного доходу, і йому довелося зіткнутися з величезними судовими витратами.