Які водійські права не потрібно міняти в 2018 році

Водійські права в Україні змінювалися так часто, що зрозуміти, які документи старі, а які нові, не завжди можуть навіть досвідчені автомобілісти. Журналісти “Авто24” допоможуть вам згадати все.

Які водійські права потрібно міняти – це найбільш важливе питання для всіх, хто піднімає тему водійських посвідчень. Скажемо одразу: станом на 2018 р. заміна старих водійських прав на нові в Україні не потрібна.

Оскільки у 2013-му році Верховною Радою діючими оголошені всі посвідчення, які знаходяться на руках у громадян – і старі, і нові. Але відмінності між ними все ж є, і про них варто поговорити.

Отже, водійські посвідчення, що чинні в Україні, та їхні особливості такі:

Права радянського зразка

Водійські права старого зразка, точніше, найстарішого, причому і в масштабах Європи. У даному вигляді цей документ видавався громадянам країни Рад з початку 1970-х, після ратифікації державою Віденської конвенції про дорожній рух. У середині 1980-х в деяких регіонах – серед них і на території УРСР – ці права мали вигляд не книжечки, а двосторонньої картки того ж формату, яку просто в ДАІ ламінували (послуга коштувала 3 крб).

Втім, суті документа це не змінює. Такі права беззастережно дійсні в Україні, крім того, їх визнають деякі інші країни – на основі взаємного визнання водійських прав, що діють на їхніх територіях.

Формати водійських прав в Україні змінювалися тричі, а шляхи до їх отримання – без особливих змін

Паперові ламіновані права

Перші права незалежної України відрізнялися від попередніх тільки мовою – написи на них були українською і частково латиницею. До 2011 р. це давало можливість без проблем їздити з ними за кордоном, але тепер ці права в чистому вигляді в більшості країн не визнають, оскільки в них не вказаний термін дії.

Пластикові першої серії

Ці права з’явилися в 2006 р. і кілька років видавалися паралельно з заламінованими паперовими. Пластикові документи частково відповідали прийнятим у цьому ж році поправкам до Віденської конвенції, але для повного переходу на них давався п’ятирічний термін, яким Україна і скористалася.

Ідея робити права з чіпами. що виникла нещодавно, залишилася нереалізованою, оскільки реальну користь у цьому важко угледіти

Перший український “пластик” коштував дорожче паперових прав і спочатку його видавали тільки у МРЕВ великих міст. І ще один нюанс: рожеві пластикові права виявилися недовговічними, вони швидко витиралися, а фото на них вже за рік блякло і втрачало детальність.

Пластикові другої серії

Введений в ужиток в 2011 р., цей документ мав термін дії (рядок 4b), тому став повністю відповідати вимогам Віденської конвенції про дорожній рух з поправками 2006 р. Це дає можливість безперешкодно їздити з ним у країнах, що приєдналися до угоди. Але до таких країн відносяться далеко не всі, навіть не всі європейські, в інших знову-таки потрібно оформляти посвідчення IDP або отримувати місцевий документ. Цікаво, що влітку-восени 2013 р. короткочасно діяло положення, за яким права цього типу мали термін дії 10-20-30 років, в залежності від категорії. Але майже відразу вийшла нова постанова, що його скасовує, і термін дії повернули до 50 років.

В українських правах у 2006 році з’явилися нові категорії транспорту, як це і було передбачено поправками 2006 р. до Віденської конвенції

Пластикові третьої серії

Такий вид документів видають у сервісних центрах українського МВС з травня 2014 р. по теперішній час. Від попереднього варіанту ці права відрізняються тільки кольором і терміном дії (див. таблицю). В іншому всі три “пластики” однакові.

Типи водійських посвідчень в Україні

Міжнародне водійське посвідчення

Цей тип документа – International Driving Permit (IDP) – гідний окремої статті. Тут скажемо тільки, що по суті це багатомовний додаток до національних, “внутрішніх” прав. Завдяки тексту на декількох мовах і обмеженому терміну дії поліцейські і чиновники чужих країн “вірять” йому більше, ніж одним тільки національним правам.

Також важливо, що існує два види IDP – у форматі Женевської конвенції (1949 р.) і у форматі Віденської конвенції (1968 р.). Відповідно, і використовувати їх потрібно в країнах, які ратифікували або той, або інший договір. Про те, до якої версії відноситься конкретна “книжечка” IDP, можна зрозуміти за її титульною сторінкою, де вказана дата прийняття Угоди, якій вона відповідає – 19.09.1949 р. або 8.11.1968 р.