Звідки пригнати автомобіль? Огляд популярних європейських ринків

Якщо слово «свіжопригнане» для вас має магічний зміст, ви твердо переконані, що вживане авто «звідти» безумовно краще за наявні в Україні пропозиції, чи просто маєте намір самостійно «пригнати» авто – ця інформація для вас.

Ми оглянемо кілька європейських країн, які найчастіше відвідують «гонщики». Звісно, не пілоти «Формули-1», а ті, хто купує авто за кордоном, розмитнює їх, та згодом продає як «свіжопригнані» вже в Україні. Цього разу мова піде про польські «автокоміси», литовські «перевалочні» авторинки, про автомобільний центр Європи – Німеччину, та ще про низку країн. Зауважимо, що мова йтиме виключно про легальне ввезення легкових авто для власних потреб, а не «на перекидку».

Ще кілька місяців тому, у «еру євроблях», найбільше автомобілів мали номерні таблички з індексами Польщі, Литви, Німеччини, Болгарії та Чехії. За виключенням Німеччини, автомобілі купували там насамперед через вигідну ціну та простоту реєстрації.

Після вступу в дію нових правил розмитнення та фактичної заборони «євроблях», пріоритети у середньостатистичного покупця змінилися. Оскільки зникли фактори тимчасовості та невизначеності, плюс розмір розмитнення, який на практиці вирівнює вартість «свіжопригнаного» авто з цінами на наявні в Україні варіанти, це почало спонукати покупців до більш ретельного підбору авто. Дещо змінилися і критерії вибору: відіграє роль не лише ціна, а й вік, технічний стан автомобіля та його експлуатаційні характеристики.

Польща
Ця країна не найпопулярніша серед «серійних гонщиків», до того ж автомобілісти з досвідом подейкують про сумнівний стан автомобілів, що продаються там. Часом ця думка отримує підтвердження на практиці: майстерність передпродажної підготовки та маскування дефектів місцевих продавців знаходиться на досить високому рівні. І хоч у Польщі нещодавно запровадили кримінальну відповідальність за «відмотування» пробігу, нечесних продавців поки це не надто лякає: ризик натрапити на «підшаманені» авто зі «скрученим» пробігом досі чималий.

Загалом авторинок Польщі – це величезна кількість так званих «автокомісів», тобто невеликих автосалончиків, чи то комісійних площадок. Інколи на одній вулиці може співіснувати навіть з десяток таких. А ще – незліченна кількість приватних продавців, які перепродують автомобілі у вільний від роботи час – як через інтернет-оголошення, так і коло своїх обійсть.

Більшість вживаних авто ввозиться до Польщі з інших країн Євросоюзу. У східній частині, прилеглій до України, автомобілі дорожчі; ближче до Німеччини – дешевші. Знайти варту розмитнення в Україні машину, старшу за 15 років, у Польщі непросто. Проте досить вигідно купувати автомобілі 2005-2009 років випуску.

Головне при виборі автомобіля там — уважно перевірити його технічний стан. Якщо є сумніви — завітайте на найближчу СТО, де діагностика обійдеться приблизно у 100 злотих (700 гривень). А історію зареєстрованого у Польщі автомобіля можна безкоштовно переглянути на державному сервісі Historia Pojazdu: дату першої реєстрації, кількість власників, дату проходження останнього техогляду та зафіксований під час ТО пробіг.

Купуючи авто з пробігом у Польщі, доведеться умовно переплатити за нього, однак це до певної мірі буде компенсовано зекономленим часом та відстанню, яку треба подолати «туди-назад». Ще з позитиву – схожість української та польської мов. Погодьтесь, порозумітись з поляком куди простіше, ніж з німцем. Мінус – те, що автомобілі розкидані по цілій країні, «автокоміси» зустрічаються навіть у маленьких селах, а пересуватися громадським транспортом по «рандомних» маршрутах може бути непросто.

Литва
У цій балтійській країні продаються автомобілі з усієї Європи. Завозять їх здебільшого масово, автовозами, переважно з ЄС, оскільки окрім плати за реєстрацію у місцевій «Регітрі» (близько 60 євро) розмитнення на легковики з Європи як такого немає.

Пройшовши передпродажну підготовку в Литві, автомобілі роз’їжджаються далі по світу – у країни східної Європи, Азію та навіть Африку. Колись в цьому переліку була і Україна. Деякі «гонщики» через налагоджені роками контакти все ще купують машини під розмитнення у Литві, проте з моменту заборони «євроблях» кількість покупців з України зменшилася в рази.

Авторинки Литви – це великі площі, розділені між більшими чи меншими продавцями. По всій країні налічується до десяти основних крупних авторинків, на яких і зосереджена більшість автомобільної торгівлі. З власних спостережень – близько 90% виставлених на продаж авто – дизельні, 2000…2010 років випуску.

Товар на литовських авторинках переважно орієнтований на шукачів недорогих авто (недорогих не тотожно поняттю «бюджетних»), більшість продавців розмовляють російською, інколи можна натрапити на справді вигідну ціну за непогане авто. Однак, присутні і свої мінуси: є ризик натрапити на автомобіль з прихованими дефектами чи відновлений після ДТП. Нерідко трапляється «хімія» з пробігами.

Німеччина
Існує думка, що за справжніми «свіжопригнаними» слід їхати виключно до Німеччини. Однак слід пам’ятати, що без знання німецької мови (чи, у крайньому разі англійської) буде важко. Харчування та проживання дорожчі, ніж у тій же Польщі чи Литві. Суворий, відомий на увесь світ техогляд (TUV) спонукає власників підтримувати автомобілі у належному стані, та й «скручувати» пробіг німці часто не наважуються через невідворотність серйозного покарання за такі дії.

Проте з першого разу натрапити на машину «із перших рук» дуже важко. Німці не хочуть тратити час на продаж автомобіля – відповідати на дзвінки та спілкуватися із потенційним покупцем. Частіше вони користуються послугами комісійних площадок. Тому автомобілі по вигідній ціні викуповують «автокоміси» і вже згодом перепродують. Існує навіть спеціальний термін – «тюркішхандлєр», через величезну кількість іммігрантів, які масово займаються перепродажем автомобілів у Німеччині.

На чому їздять самі німці, ми вже раніше розповідали. Проте сьогодні, у зв’язку із «дизельгейтом» у Європі та жорсткими нормами щодо кількості викидів автомобілів, у більшість великих міст Німеччини в’їзд дизельних авто або вже заборонений, або буде заборонений найближчим часом. Тому ціни на дизельні авто суттєво знижуються, а на бензинові — ростуть. Також має певний вплив і географія: наприклад, на півночі Німеччини вживані авто дешевші, у Баварії – дорожчі.

Ще трішки Європи…
Авторинки Болгарії і Чехії втратили свої переваги для українського покупця разом із забороною «євроблях». Автомобілі у доброму стані можна знайти в Нідерландах і Бельгії, Данії (місцеві мешканці часто продають відносно нові машини з ДВЗ через високі податки та пересідають на електромобілі), Швеції (у хороших комплектаціях, зазвичай із додатковим комплектом зимових коліс, в хорошому стані та оригінальним підтвердженим пробігом, хоч і з певними нюансами укладення договору купівлі-продажу та подальшого зняття з обліку), та Австрії.

Підсумовуючи, зазначимо: чим ближче до України, тим дорожчі авто та вищий ступінь ризику придбати «кота в мішку». Чим далі – тим вищі ціни, складніший процес пошуку, а часом і оформлення документів на експорт (про останнє ми детально розповімо у наступних публікаціях). Однак, разом зі збільшенням відстані до кордону, зростають і шанси здійснити хорошу покупку.

В цілому, уявного «раю гонщика» немає ніде. На будь-якому європейському авторинку збережені, не старі автомобілі з документально підтвердженою історією та малими пробігами коштують не так і дешево. Все, що оцінюється продавцями нижче за середньоринкову ціну, варто особливо уважно перевіряти при огляді. Зазвичай така машина буде мати або великий пробіг (не виключено, що «намотаний» на службі таксі), ознаки ДТП, приховані дефекти, а то й проблеми з документами.

Отож, «пригон» – справа витратна й непроста, і часто фінальна вартість «свіжопригнаного» авто на практиці може вийти рівною, а то й вищою за ціни на аналогічні автомобілі, вже наявні в Україні. Зважте, що йдеться про легкові авто для власного використання, а не на перепродаж. Адже, щоб з’явився «зазор» для заробітку, враховуючи фактичні розміри чинних розмірів податків на розмитнення автомобілів, доведеться шукати екземпляри з пробігом у півмільйона кілометрів чи пошкоджені у ДТП, які вже в Україні «шаманити» до товарного стану.

Зрештою, якщо бажання стати власником авто «з німців» вище за усілякі там перестороги з цінами та потенційними складнощами подорожі за кордон, – ви уже знаєте, на що і у яких країнах Європи можна розраховувати, шукаючи там для себе авто з пробігом.