Покупка авто на вторинці: які моделі найбільше б’ють по бюджету

Здавалося б, час лікує все, навіть ціни. З роками автомобілі втрачають свою вартість і блиск новизни, перетворюючись на звичайне залізо на колесах. Але не завжди так буває. Деякі машини на вторинному ринку поводяться, ніби щойно з автосалону, коштуючи шалені гроші, хоча об’єктивно нічим особливим не виділяються. Ні надійністю, ні комфортом, ні ліквідністю. Проте ціна залишається високою, як у зовсім нового китайського авто. Саме про це варто поговорити – які машини не варто переплачувати навіть за бренд.

BMW X1 першого покоління виглядає справжнім BMW і навіть звучить гучно, але під капотом у більшості стоять мотори N-серії, зокрема сумнозвісний N20, який потребує делікатного догляду. Пропустиш заміну ланцюга – готуйся на капітальний ремонт. Рульове керування присутнє, комфорту майже немає, шумоізоляція на рівні бюджетного Logan, а заднім пасажирам тісно, як у маршрутці. На вторинному ринку ціни на живий X1 починаються від 600 тисяч гривень, і важко зрозуміти, за що саме. При цьому покупцем ти стаєш не зовсім самостійно – більше відчуваєш, що намагаєшся віддати його комусь іншому.

Toyota RAV4 четвертого покоління теж зберігає ім’я бренду, але ціна у мільйон гривень за п’ятирічний кросовер з дволітровим атмосферником і варіатором здається завищеною. Машина місцями зручна – великий багажник і міцна підвіска, але салон з дешевим пластиком, шумний, а динаміка залишає бажати кращого. Власники не знижують ціну, сподіваючись на продаж, і часто дивуються, чому оголошення довго стоїть без дзвінків.

Nissan Juke відзначається лише дизайном, який викликає суперечки – “бульбашка”, “їжачок”, “мультяшка” чи “апельсиновий жах”. На вторинному ринку 10-річний Juke з 1.6 і варіатором може коштувати близько мільйона. Але всередині салон спартанський, тісний, з незручною посадкою, галасливою підвіскою і ненадійним варіатором, який часто виходить з ладу до 120 тисяч кілометрів. Симпатичний дизайн не виправдовує переплати.

Volkswagen Tiguan першого покоління створює враження німецької надійності, але реальність інша: мотори TSI споживають масло, коробки DSG потребують регулярного обслуговування, кузов може почати іржавіти, електрика дивує несподіванками, салон скрипить, а ціни на рестайлінгові екземпляри стартують від 1,2 мільйона. Начебто німецька якість, але вкладень потрібно не менше, ніж у старий Cayenne, і продати машину складно.

Mitsubishi Outlander XL (2006-2012) заслужив репутацію “японського танка”. Атмосферник 2.4 живучий, повний привід справний, багажник великий, але салон застарів, пластик жорсткий, витрата пального велика. Сьогодні за такий Outlander просять від 600 тисяч гривень за авто з пробігом під 200 тисяч і іржавими арками. Власники впевнені, що це останній справжній японець, але платити як за новий Haval навряд чи хочеться.

Skoda Octavia A7 з DSG відома високими продажами, але з роками проявляються проблеми з коробкою. Версії з 1.8 і “роботом” коштують на вторинному ринку від 1,1 до 1,6 мільйона гривень. Купуючи таку машину, ти ніби підписуєш контракт боятися кожної пробки і перегріву, з проблемами охолодження, свистом турбін, відвалюючимися дзеркалами і ламким дріб’язком у салоні. Octavia виглядає ідеально на папері, але за такі гроші ризики надто великі.