Перевірка палива “на око” – звичка, яка дісталася нам ще з часів, коли контроль якості на АЗС був мінімальним або й взагалі відсутнім. Дехто досі нюхає бензин чи оцінює його колір у пластиковій пляшці, інші примудряються навіть пробувати “на смак” – хоча експерти категорично застерігають від таких експериментів. Власник однієї з українських мереж АЗС пояснив, чому старі методи майже не працюють у сучасних умовах.
За його словами, якщо у прозорій ємності бензин каламутний, з підозрілим коричневим відтінком чи має осад – це вже тривожний сигнал. Такий стан пального часто вказує на наявність води, бруду, іржі або смолистих домішок, які можуть серйозно пошкодити паливну систему. Іноді темний колір може з’являтися через домішки фероцену – металевої добавки для штучного підвищення октанового числа. Такий бензин залишає характерний металевий наліт, а запах нагадує сірководень або газ – це також ознаки низької якості.
Втім, ідеально прозорий бензин без вираженого запаху сторонніх домішок не гарантує, що він відповідає нормам. Найважливіші показники, як-то октанове число, кількість сірки чи наявність домішок, можна дізнатися лише через лабораторний аналіз. “Візуальна перевірка – лише первинний фільтр, який допомагає уникнути відвертої підробки, але не більше”, – наголошує експерт.
Єдиний надійний спосіб зберегти двигун – заправлятися на перевірених АЗС і чітко дотримуватися рекомендацій виробника щодо октанового числа. Експерименти з сумнівним пальним – це ризик, який може обійтися набагато дорожче, ніж літр якісного бензину з сертифікатом.
